Янгольський дует

Бувай,коханець

Минуло п'ять днів.Кожного дня хлопці тренерувались,Синмін підтягував Яна по вокалу,а Фелікс з Мінхо та Хьонджином по танцям.Чонін,на диво,справлявся краще,аніж всі думали.Сьогодні неділя,завтра фанмітинг.Чонін вже годину бігає по кімнаті і репетирує свої слова.
-А що якщо я зіб'юся?Або мій голос зірветься?Або я раптом забуду хореографію?-нервуючи,запитував Чонін у лежачого на його ліжку Синміна,який грався з маленьким Мінні.
-Все буде добрееее,твій вокал фантастичний і танцюєш ти добре,ми працювали п'ять днів підряд і результат на очі,все буде гаразд-заспокоював його Кім.На відмінну від молодшого,у якого на лиці було написане,та навіть розписане,його хвилювання та страх,старший був повністю спокійним,він був впевненим у Яні,тому і не хвилювався.
-Аааааа,я так переймаюсь..-впавши на ліжко біля двох Мінів,сказав Чонін.За тиждень в його житті змінилося все з ніг на голову.Ще в неділю він засинав звичайним підлітком,а вже зранку став айдолом.Так,йому треба пройти ще довгий шлях удосконалення себе,але він вже почав,це головне.
-Я теж переймався.Ми всі переймались.Але найгірше було Хану.Пам'ятаю,як в його перший виступ на сцені,в нього порвалися штани...Він тоді довго на сцену виходити не хотів...Але через 3 місяці оговтався,в нас тоді,як раз концертів не було,слава Богу.
-Господи бідний...Зачекай,а якщо в мене також порвуться?-ще більш нервуючись,запитав молодший.
-То я буду сміятися над тобою голосніше за всіх-відповів старший з посмішкою на обличчі.
-Господи,міг би й підтримати.-сказав молодший, вдаривши Міна по нозі.
-Аййй,боляче взагалі-то.-засмутився той.
-Нічого страшного, переживеш.-відповів Ян,беручи телефон у руки.

Ранок.Чонін прокинувся раніше за всіх і вже діставав Хьонджина по відеорозмові тими ж питаннями,якими вчора діставав Синміна.Хьонджин заспокоював його всіми можливими словами,але той всеодно нервував.Він повторював все по сто разів,поки Хьонджин не кинув слухавку,зробивши вигляд,що в нього зник інтернет.Від нудьги,Ян вирішив приготувати сніданок собі та іншим.
Мінхто з Феліксом вже поїли та поїхали до інших,а Синмін все спав.Чонін вже й песика вигуляв і з Чаном переговорив,і текста з хореографіями повторив,а він ніяк не прокидався.
Чонін вирішив піти розбудити його сам,адже на годиннику вже 09:58,а їм в 12:30 потрібно виїхати.Він тихенько відкрив двері та підійшов до ліжка.Синмін спав на животі, обіймаючи велику іграшку у вигляді песика з пов'язкою для очей."Він такий милий"-думав Чонін.
-Агооов,дурнику,прокидайся-прошепотів Чоні,ледве доторкнувшись до руки старшого.
-М,ще трішки-відмовив Синмін і ліг на бік.
-Ні,спляча красуня,вже час.
-Ти такий сердитий тому що сам не виспався,лягай зі мною-сказав Синмін, потягнувши молодшого за руку,він обхватив талію Чоніна з такою силою,щоб той не зміг вибратися.
-Ей!Відпустити,Мін!-намагаючись прибрати з себе руку старшого,казав молодший.
-Не хочу,просто заспокойся і поспи-відмовив Синмін.
-Якщо не відпустиш,я розповім Чану,хто розбив його улюблену чашку у четверг.-хитро посміхнувся молодший.
-Ну і добре,ти такий злий.Я ж для тебе як найкраще хотів...Ти такий злий-сумно відпустивши його і піднявшись сказав Мін.Подивившись на лице старшого можна було б подумати,що він готовий вбити пів світу,аби йому дозволили подрімати ще хоча б годинку,але його пухнаста піжама з мопсиками змушувала задуматись про інше.
-Твоя піжама...така...
-Мила як і я?Знаю,ти казав це,коли випив.-сказав Синмін,виходячи з кімнати.
-Я тобі приготував яєчню і зробив американо з льодом-з посмішкою на лиці сказав Чонін,знаючи,який цьому радий буде старший.
-ААААААА,ДЯКУЮ ВЕЛИКЕ,ЛИСЕННЯЯЯЯЯ-радісно запищав з ванни на весь будинок Мін.
-НЕМАЄ ЗА ЩООООО-у відповідь заволав молодший і засміявся.