Янгольський дует

Настільки гарний,що розучився говорити?

Хлопці їхали мовчки,слухаючи плейліст Чоніна.На годиннику 15:28,на вулиці гарна осіння погода,школярі з рюкзаками на спинах вже поверталися додому,вони були такими радісними,такими безтурботними...Хто знає,яких сюрпризів їм підкине доля в майбутньому?Чи повернеться щастя до них лицем,чи піде далі?
-Може все ж таки прогуляємося по парку?Погода така класна, не хочу втрачати шанс..-перервав мовчання Синмін.-сьогодні не холодно,та й вдома що робити?Мінхо, скоріше за все,зараз по всьому дому злий літає,а нам що на нього дивитися?А гляди ще й самі отримаємо.
-Давай!А то правда ж,не хочу Мінхо під руку потрапити-погодився Чонін.-так хочу щоб вони з Ханом помирились,не звично їх бачити окремо...
Вони під'їхали до парку.Так як вони все ж таки залишаються відомими особистостями,Синмін одягнув маску з кепкою,а Чонін маску та окуляри,аби їх не впізнали.Вони вийшли з авто та пішли до парку.
-З приводу Мінхо та Хана,я погоджуюсь.Страшно бачити коли вони посварилися,адже такого ніколи не було.Вони дуже цінують один одного-заговорив Кім.
На телефони хлопців одночасно прийшли повідомлення.Синмін ввімкнув екран.
-Мінхо трансляцію веде..-сказав Чонін.-Але він змінив назву,раніше було "Їмо курочку з принцескою Хані".
-Я бачу...Ситуація гірше ніж я думав,щось ще сталося,не могли вони так посваритися тільки через ту кляту ночівлю біля моря..-з сумом мовив Мін.
-Поїхали краще по курочку і додому,щось я передумав гуляти-запропонував Чоні.
-Гаразд.-з легким сумом відповів Синмін і вони направились в бік автівки.

Вони вже приїхали до гуртожитку перед тим, заїхавши по їхню сьогоднішню вечерю.На годиннику було вже 18:20.Вони зайшли в гуртожиток тихенько і обережно,прислухаючись до всього.Вони пройшли на кухню та поставили пакети з їжею та напоями.
-Йдемо до Мінхо подивимося,трансляцію він вже не веде..-сказав Чонін.
Вони піднялися на другий поверх та повернули на ліво.Вже підійшовши до потрібних дверей,Чонін легенько постукав.
-Заходьте.-сухо сказав Мінхо.Від лежав на ліжку,головою в подушку.
-Привіт,ти як?-запитав Чонін, сідаючи біля нього.
-Як я?Та мала білка скоро зведе мене з розуму!-відповів з злістю Мінхо,лягаючи на спину.
-То ви дійсно посварилися тільки через це?-запитав Синмін.
-Схоже, що так!Я думав цілий день,що ще могло статися,щоб він на мене так сильно розізлився,але нічого не пригадую...чим я міг його так сильно задіти,щоб він мене хьоном назвав?..-вже з сумом казав Мінхо.
-Добре...Лягай відпочинь,намагайся не думати про це,завтра ви поговорите і я впевнений,що все буде як раніше.-заспокоював його Кім.
-Дякую...
-Доречі ми курочки купили,хочеш з нами повечеряти?Ми й на тебе взяли-запитав Чонін.
-Курочка...Ні не хочу,смачного вам-відповів Мінхо,перевертаючись на інший бік.
-Дякую,ми якщо що трансляцію ще проведемо.-доповнив Кім і вони вийшли з кімнати.Вони спустились на перший поверх та сіли за стіл.
-Мінхо виглядає дуже засмученим...-підмітив Чонін.
-Так,але надіюсь вже завтра вони поговорять..Ну що,будемо трансляцію вести?-запитав Синмін.
-Так!Давай,тільки я спочатку Хьонджину напишу, запитаю як там Хан.