Янгольський дует

Як ви живете сьогодні?

Синмін з Чоніном все так само дивилися у телефони.
-Ви повинні були бути обережніші-з сумом сказав Чан.Він дійсно радів за молодших і за їх стосунки,але робота...Ця стаття швидко розлетілася і як і думали,було вже море хейту.Більше бруду полилося на Чоніна через те,що він не встиг нормально пристосуватися,а вже "запудрив голову" головному вокалісту.
-Ми повернемося через 20 хвилин,Джуп побачив статтю.-повідомив Чан і вони з Чанбіном вийшли з кімнати.
-Мінні..а що буде далі?...-тривожно запитав Чонін.-тільки не кидай мене...будь ласка..-вже плачучи казав той,притулившись до Синміна.
-Чччч,лисення,ти чого?Все буде гаразд,ми пройдемо це разом,чуєш?-взявши маленьке заплакане обличчя Яна,запитував Кім.Він почав розціловувати все лице молодшого,а потім окутав його своїми теплими обіймами,посадивши його собі на стегна.Той заспокоювався,обіймаючи старшого за плечі і гладячи його волосся.-Не читай поки що в бабл та в інстаграмі коментарі,гаразд?Люди заспокоються,я впевнений.
-Гаразд..-міцніше притуляючись до Синміна,сказав Чонін.Він кожну секунду боявся,що той піде від нього,залишаючи зовсім самого.Ян перестав плакати,але все так само сидів на стегнах старшого,не відпускаючи його,але,здається,той був не проти таких обіймів.Він повільно поглажував спину молодшого.В кімнату знову увійшли ті самі двоє.
-Тихо,він заснув-прошепотів Кім.Він все так само сидів з Чоніном на руках,навіть коли той заснув.Двоє старших тихенько пройшли і сіли на диван.
-Що ви збираєтеся робити?-у пів тона запитав Чанбін.
-Нічого,заперечувати немає сенсу,на фото все видно,тож просто признаємо і продовжимо працювати.-так само тихо відповів Синмін.Він не переставав гладити спину молодшого.
-Ми з вами,пам'ятайте це,ми підримаємо вас,але ж ти знаєш ймовірну реакцію фанатів..-серйозно казав Чан.
-Знаю,але я читав коментарі і тих,що нас з лисенням підтримують не мало.Я зможу захистити цього маленького хлопчика,який боїться залишитись самим-закінчив Кім і ніжно поцілував свого коханого у голову,через що той почав ворушитися,і переліг на інше плече свого коханого,не перестаючи його обіймати.-Ось бачиш?Як такого милого можна самого лишити?-посміхнувся Кім,дивлячись на сплячого Чоніна.
-Іу,такий закоханий,аж бісить,йдемо,Чані-закотюючи очі,сказав Чанбін і потягнув старшого за руку.
-Хаахах,ми домовилися,завтра ви проводите лайф і там розповідаєте,ми пішли,солодких снів...вам-посміхнувся Чан і вони вийшли з кімнати.Синмін обережно поклав Чоніна на спину,поцілувавши наостанок,але не встиг він і лягти,як молодший одразу вмостився на його грудях,щось бурмочучи собі під ніс.
Ранок.Чонін,на диво,прокинувся перший і поки Кім спав,вже зробив йому американо та замовив сніданок.Коли ж у двері постукали,він одразу ж відкрив їх і забрав замовлення.Обережно поклавши їжу на тумбу поруч з ліжком,сам Ян ліг до Синміна і обережно поцілував того в щоку.Кім одразу ж прокинувся і поглянувши на Чоніна,одразу ж посміхнувся і обійняв молодшого,вмостюючись у нього на грудях.
-Добрий ранок,цуцення-погладжуючи волосся старшого,привітався Ян.
-Якщо кожен ранок буде починатися так,то він буде не просто добрим він буде прекрасним,Ніні-все ширше посміхався Синмін.
-Гарааазд,буду мати на увазі.А тепер швиденько в душ,я поки до Хьонджина збігаю,а коли повернуся разом поснідаємо,добре?
-Звісно,біжи-відповів Кім,відпускаючи молодшого.Той піднявся і швиденько цьомнувши Синміна у чоло,вибіг з номеру.Синмін не поспішаючи взяв у руки маленького Мінні,який до цього дрімав на ліжку і піднявся.