Янгольський дует

Втекти хочеш?

Ранок.8:34.Сьогодні 29 вересня,через два дні перший концерт в Сеулі,після цього хлопці прямують до США.Промені вересневого сонця вже світили в очі Синміну.Той не охоче відкрив очі та хотів було встати.Голова неймовірно розколювалася після вчорашнього.Він подивився на молодшого,який солодко спав на його грудях,нахмуривши брови."Такий милий"-подумав Кім і посміхнувся своїм же ж думкам.На відмінну від Чоніна він все добре пам'ятав,після того як випив.Він обережно спробував встати з ліжка,але чиясь рука різко стиснула його талію.
-Куди зібрався?Втекти хочеш?-сонно запитав Чонін.
-Доброго ранку,Чоні-з щасливою посмішкою сказав Синмін.
-І тобі,мій дорослий Мінні-відповів з посмішкою Ян,проте через хвилину залився фарбою,через свої ж слова.
-Хахаха,помідорка..Намагаєшся мене звабити?Навіщо говорити такі сміливі речі,а через хвилину червоніти?..Хочааа...мені подобається-з посмішкою сказав Мін і цьомнув того в щоку.
-Ну тебе...Ти як,голова не болить?-стурбовано запитав Чонін,вставши з старшого та сівши навпроти.
-Ну...Є трохи,але я піду пілулку вип'ю і все нормально буде-відповів той,вже встаючи з ліжка.
-А ну стій,лягай,я все принесу,спочатку пігулку потім сніданок-піклуючись сказав молодший і хутко встав з ліжка та направився до дверей.
-Дякую,лисення-подякував з щасливою посмішкою Мін.

Чонін прийшов на кухню,відкрив верхню поличку та дістав звідти аптечку.Попорпавшись в ній декілька хвилин,він дістав потрібну пігулку.Наливши води у стакан,він знову піднявся на третій поверх та зайшов до кімнати,в якій був десять хвилин тому.
-Мінні,я приніс..-тихо сказав Чонін,підійшовши до ліжка.
Кім повернувся та взяв стакан з водою і пігулкою з рук Яна.
-Дякую,Чоні-випивши,сказав старший.
-Можеж ще поспати,я поки прийму душ,а потім приготую сніданок,я покличу тебе як все буде готово-з посмішкою,сказав молодший.
-Гаразд-радісно погодився Кім.Вони обидва світилися від щастя,здається,всі проблеми позаду і все нарешті налагодилося.
Ян прийняв душ і вже стояв на кухні та роздумував,що можна приготувати на сніданок.Коли ж він нарешті вибрав і вирішив приготувати панкейки,які так любив Кім.Коли хлопець готував їсти він завжди був зконцентрований на цьому.Вже замішуючи тісто, він відчув чиїсь руки у себе на талії,а незабаром і поцілунок у шию.Він знав хто це,тож широко посміхнувся і трохи відкинув голову назад,кладячи її Міну на плече.
-Ти чому встав?Я ще недоготував..-сказав розвернувшись до старшого обличчям і одразу почервонів.Все що досі дозволяло Синміну називатися одягненим,це тільки рушник на його стегнах.Очевидно,старший тільки після душу.
-Помідорка?-з посмішкою сказав Мін.Він готовий був робити все що завгодно, аби бачити такого збентеженого та сором'язливого Чоніна.
-Кгм..йди, я покличу тебе коли все буде готово-сказав Ян,знову відвертаючись спиною до Міна.
-І це все?-сумно запитав старший.
-Йди вже..-все так же ж соромлячись казав молодший.
-Ну ні...-заперечив Кім,повертаючи Яна лицем до себе.-от поцілуєш,тоді і піду-з посмішкою продовжив той.Чонін лише коротко подивився на нього і наблизився до його губ.Такі м'які,такі солодкі і такі бажані...З невинного цей поцілунок перетворювався в більш пристрасний.Та Чонін відсторонився.
-Я взагалі мав на увазі в щоку...Але так мені навіть більше подобається-з грайливою посмішкою сказав Синмін.
-Ей...-вдаривши старшого в плече,з соромом ввігнув голову до полу Чонін.
Синмін ще більше посміхнувшись,взяв обличчя молодшого обома руками і почав розціловувати його лице.Спочатку щоки,потім ніс,чоло,губи...На його обличчі не залишилось і місця,де Кім би не залишив свого поцілунку.Молодший тільки посміхнувся.
-Та йди вже...-зі сміхом казав він старшому,який не переставав його цілувати.Коли ж нарешті Синмін зупинився,Чонін доповнив-і погодуй маленького Мінні будь ласка.
-звісно,лисення-з посмішкою відповів старший.
-дякую,Мінні-поставивши свої руки на стегна Кіма і поцілувавши його в щоку ,з посмішкою подякував молодший.Після таких дій старший засвітився та кинувся обіймати того.
-Аййй,йди вже,а то без сніданку залишимося-з посмішкою просив Чонін.
-я піду,але не надовго,а повернуся з новими силами і зацілую тебе знову-з по-дитячому щасливим обличчям сказав на останок Кім і побіг на третій поверх.Ян в цей час виглядав не менш щасливим і знову приступив до приготування сніданку.Тільки вся його концентрація кудись ділася,після ранкових поцілунків Синміна.
Вже посмаживши панкейки,він розклав їх по шість на тарілку і полив сиропом,який знайшов на кухні.Потім він поставив чайник і поки той закіпав,він робив ранкове американо Міну.Як раз все доготувавши і розтавивши на стіл,прибіг вже одягнений старший.Тільки не сам,а з маленьким Мінні на руках.
-Хай тут з нами поїсть,будь лаааска-з цуценячим поглядом попросив Синмін.
-Такі милі...Добре,як я можу вам відмовити-з посмішкою дозволив Ян.
Старший тільки посміхнувся і поставив маленьку мисочку на підлогу та випустив цуценнятка з рук,який одразу підбіг та почав їсти.Кім сів поруч з Яном.
-Чоні,я хочу поговорити перед сніданком..-невпевнено почав Синмін.Він боявся,що молодший знову його відштовхне...
-Так...кгм..Я хочу щоб ти зрозумів мене...Я боюся,щодо реакції фанатів,також боюся,що якщо у нас нічого не вийде,потім буде не зручно один біля одного.Головою я розумію,що нам краще не бути разом,але...Серцем,я хочу знову поцілувати тебе,хочу засинати на твоїх грудях,червоніти через твої слова,хочу називати тебе своїм дорослим Мінні,просто хочу бути с тобою...-сказав молодший.Він знову почервонів,адже так відкрито говорити про свої почуття йому не властиво.
-Чоні,я..Я розумію все про що ти кажеш,але це фанати,ми не повинні слухати їх,коли це стосується нашого щастя..Якщо ми будемо щасливими один з одним,то чому ми просто не можемо бути разом?..Я люблю твої лисячі очі,люблю як ти соромишся через мої слова,люблю твоє волосся,щічки,люблю коли ти піклуєшся про мене,просто люблю тебе..І в такі моменти я не хочу думати,що скажуть оточуючі,я просто хочу бути з тобою..Тож...ти готовий...стати моїм хлопцем?..-трохи невпевнено закінчив Синмін.Його серце ось-ось вистрибне,він сам готовий луснути.Ці декілька секунд здавались вічністю для хлопця поки він не почув відповідь...
-Синмін...Так..Звісно так!-радісно відповів Ян.Старший накинувся на нього з поцілунками та обіймами,а Чонін тільки сміявся через милість свого хлопця...свого хлопця...свого,саме його і нічийого більше.Через ці думки на душі ставало ще тепліше і радісніше.-Аааа,все,давай снідати,а то вистигне.-з посмішкою сказав Чонін,трохи відсунувши від себе Міна.Той подивився на стіл і побачив каву.
-АААААА,ЩЕ Й КАВУ МЕНІ ПРИГОТУВААААВ-радісно закричав старший і накинувся на молодшого вже з обіймами.
Вони спокійно снідали.З лиць обох хлопців не сповзала посмішка.Синмін щось розказував Чоніну,а той тільки посміхався та деколи доповнював щось від себе.Йому подобалося слухати ранковий голос Міна і бачити його посмішку,яка так довго не сходить з його обличчя..Та Синміну зателефонували по відеорозмові.
-Це Хьонджин..Можна йому та Феліксу розповісти про нас?..-запитав Кім, поклавши вилку та сковтнувши.
-Так,звісно-посміхнувшись відповів Чонін.
-Таааак,ало?-взявши слухавку, сказав Синмін.
-Ти як там?Я думав ти ще спати будеш в такий час після вчорашнього..Як там з Чоніном?..-запитував старший.
-Дурник,в камеру подивися...Навіщо дзвонити на відео,якщо сам поставив телефон,а сам хтозна-де..-невдоволено відповів Кім.
-Циц,де твої манери?не груби старшому-легенько вдаривши Синміна по плечу,сказав Чонін.
-Не зрозумів...А Чонін..?В сенсі..-не розуміючи,казав Хьонджин.Вони разом з Феліксом здивовано дивилися на екран,так,ніби побачили привида.
-Аййй,все вам пояснювати треба...-Синмін взяв молодшого за руку,переплітаючи їхні пальці,та підняв так,щоб в камері було видно.-так зрозуміліше?
-АААААААААААА,ТИ ЦЕ БАЧИВ,БАЧИВ?Я КАЗААААВ,Я КАЗАВ-радісно заверещав Хван.
-ТА БАЧУ Я-відповів Фелікс,так само стрибаючи від радості,як і Джинні.
Чонін разом з Синміном дивились один на одного і сміялися.Здається,зараз вони шасливі,коли тримають один одного за руку та одивляться в такі кохані очі,здається,вони щасливі..