Янгольський дует

Хоч би посоромився

Голосний сигнал будильника.7:35.Саме час підійматись,адже сьогодні ще багато справ,які,нажаль,відкласти ці двоє не можуть.Всі восьмеро вилітають одразу після концерту в США,тож день обіцяє бути втомлюючим,вже через дорогу.Сам концерт триватиме дві години,починаючись у 16:30,але на місце проходження потрібно приїхати о 14:00.І хоч часу здавалося ще достатньо,але їм ще потрібно було зібрати валізи,чим вчора вони явно не займалися.Синмін потягнувся до тумби,на якій стояв телефон,котрий тризвонив вже втретє і вимкнув будильник.Чонін в цей час вже теж прокинувся і притулився до старшого ще більше,не бажаючи вилазити з його теплих,ніжних і таких бажаних обіймів.
-Добрий ранок,коханий-ніжно промовив Кім та поцілував молодшого у чоло.
-Такий милий..А де ж твої манери були вчора вночі?-з посмішкою пробубнів Чонін,піднявши голову з грудей Кіма і сів навпроти юнака.
-А твої з моїми загубилися,коли просив свого старшого робити це жорсткіше та швидше-з грайливою посмішкою сказав Синмін,розглядаючи зовсім оголеного молодшого.Наскільки ж виснаженими вони були,що не одягнули хоча б нижньої білизни?..
-Агов,хоч би посоромився і не з'їдав мене поглядом!-суворо з з'являючим рум'янцем на лиці,прикриваючись ковдрою,відповів Ян.
-Ну добре добре-зі сміхом сказав Кім та сів навпроти Чоніна.-такий гарний з самого ранку,аж розцілувати хочеться.
Чонін лише посміхнувся та наблизився до вуст Синміна,затягуючи його в короткий поцілунок.
-Ммм,ось це так добрий ранок-з щасливою посмішкою підмітив старший.
-Ти такий милий коли так по-цуценячому посміхаєшся,не можу стримуватися-радісно підмітив Чонін,знову поцілувавши Синміна.
-А взагалі,ти як?Все добре,любий?-стурбовано запитав Кім,поставивши руки на стегна хлопця.
-Ну...трохи ти,коханий,перестарався,треба тебе ще манерам вчити-відповів з посмішкою Чонін.
-Якщо будеш так вчити,як цієї ночі,то я тільки за-ніжно доторкнувся своїми вустами вуст молодшого,він схопив Яна за стегна та всадив до себе на коліна.Чонін взяв обома руками лице старшого,не перестаючи цілувати його та повільно почав робити рухи вперед-назад на його стегнах.Продзвенів дзвінок у двері.Хлопці відсторонилися один від одного.
-Хлопці приїхали?-запитав Чонін.
-Схоже,якщо вони,я приб'ю їх за те,що зіпсували нам такий момент-незадоволено випалив Синмін та наостанок поцілувавши молодшого,трохи вкусивши його за нижню губу, встав з ліжка та одягнув ті самі шорти з футболкою.Чонін теж одягнувся і привівши себе трохи в порядок,аби виглядати хоч на краплю краще,вони вдвох направились до дверей.
Вони відчинили вхідні двері,в які одразу забігло шестеро хлопців.
-Що ви як черепахи так довго двері відчиняєте?-невдоволено запитав Мінхо.
-А ви де ключі діли?Самі винні.