Янгольський дует

Ну а що,я не проти

Синмін голосно зачинив двері і направився до ліфта.Натиснувши кнопку, він вже чекав його.Сльози наверталися все більше.Двері ліфта відчинилися, він зайшов і натиснув ще одну кнопку з цифрою два.Він дивився на себе в дзеркало.-Вибач,лисення...Господи,що я накоїв..-вже зі сльозами,які текли по щоках,мовив Кім.Він вже хотів було повернутися до молодшого,обійняти його,пояснити,але двері ліфта відчиняються,а перед ними стоїть радісний Хьонджин з Феліксом,які трималися за руку і обіймалися.Погляд Хвана піднявся на заплаканого Кіма.
-Мін,що сталося?-стурбовано запитав Хьонджин,потягнувши Синміна за руку і виводячи з ліфта.
-Я...будь ласка..Можна переночувати у вас на дивані?-ледве говорив Кім.Він ненавидів себе за те,що зараз не з Чоніном,що так грубо його відсторонив від себе...
-Так...звісно,йдемо.-одразу ж відповів Фелікс і вони втрьох направились до кімнати.

Вже заваривши чай Синміну,двоє закоханих сіли навпроти нього і чекали пояснень,що такого сталося між тими двома.

-Я знаю,я вчинив мерзотно,але...мене лякає,що він так близько до мене,лякає,що я майже залежу від нього і його присутності біля мене...-з тремтінням в голосі закінчував розповідь Кім.-але ж я хочу як краще для нього,я не хочу аби на нього накинулись з осудженнями,ти ж знаєш,якщо дізнаються про наші стосунки,йому буде важко далі працювати в цій,та навіть в будь-якій сфері...
-Мін,ти ж розумієш,що це не вихід?Ти робиш боляче вам обом,ви повинні бути разом,якщо хочете цього..Ніякі фанати не можуть повпливати на ваші почуття..-заспоював молодшого Хьонджин,погладжуючи того по плечу.
-Ти хоч сказав Чоніну,що то був твій брат,що ти його заспокоював,а не когось іншого?-запитав Фелікс.
-Ні..Господи,я такий дурень...Як мені тепер все пояснити йому?-з новою порцією сліз,відповів Кім,закриваючи обличчя руками.
-Подумай про це завтра,зараз лягай спати,завтра концерт,сконцентруй увагу на роботі,гаразд?-турботливо сказав Хьонджин піднімаючись з дивану.
-Добре..надобраніч..

Ранок.8:23.Сигнал будильника.Чонін ледве відкрив очі,які очевидно були опухшими,після вчорашнього.Він заснув пізно,десь о 3:30.Голова неймовірно розколювалася.Він одразу ж піднявся з ліжка і направився до ванної.
-Що з тобою,Ян Чонін?Тобі треба привести себе до ладу.-говорив сам собі юнак,дивившись на своє опухше обличчя в дзеркало.
Прийнявши душ та почистивши зуби,хлопець повернувся в кімнату,де його вже чекав Мінні,маленький Мінні.
-Їсти хочеш?Зараз я тебе погодую,маленький-заговорив Чонін,гладячи цуцення за вушком.Він дістав з шафи корм та насипав в маленьку металеву мисочку.Звірятко одразу ж підбігло і почало свій сніданок.Ян задивився на нього і задумався про Мінні...вже про дорослого Мінні.
-Чорт з ним-відповів сам собі на свої думки Чонін і пішов до ліжка.В двері постукали.Ян сказав сухе "заходьте" і взяв телефон до рук.Та піднявши очі,він побачив Синміна.Вочевидь стурбованого і сумного Синміна,про що говорили його нервові рухи руками і погляд,який бігав по всій кімнаті.
-Добрий ранок,Ніні,нам...треба поговорити..-нервуючись почав Кім.Йому було неймовірно соромно за свою поведінку перед молодшим.
-По-перше,Чонін,по-друге ти зайшов переодягнутись?Будь ласка,роби всі свої справи,я піду до Чана-випалив Ян і направився до дверей та його руку схопили дві більші.
-Будь ласка..я хочу вибачитись-Кім дивився молодшому прямо в очі,своїм пронизливим цуценячим поглядом.Молодший тільки видьоргнув руку і вийшов з кімнати.Синмін ледь стримувався,аби не заплакати і не повернутися у такий стан,в якому він був вчора.Робота.Зараз треба зосередити увагу на роботі.
Чонін вилетів з кімнати.Йому було так боляче,через свою поведінку,він просто хотів притиснутись до старшого і виплакатись,але не сьогодні,робота.