Кінець світу: Перезапуск

Частина 8. Правда за правду

- Гей...

Пролунало тихим відлунням в підземному тунелі голосом юного Аарона. Його крижаний погляд був прикований до мотузки що стримувала його рухи ось вже котру хвилину, а може і годину. Він хотів позбутися їх, адже ледь відчував свої верхні кінцівки. А ще, йому це до біса сильно нагадувало про Томаса та Кевіна, які ігнорували його так же само ще у десятому районі. Аарон звісно знав, що може позбутися їх самостійно, навіть не сильно напружуючись, але бажання залишатися людиною... Слабкою, у безвиході при ситуації у якій опинився... Жага змусити інших смертних повірити у його безневинність, довести, що навіть такі як він, ще мають часточку чогось людяного, можливо навіть більше аніж багато звичайних людей була куди сильнішою. Поки що.

- ...

Відповіді ніякої він не дочекався. Хоча і дивуватися тут немає особо чому. Він монстр, якого спіймали люди, і тепер бояться. Принаймні саме так чомусь він думав поки сидів на прив'язі людських дітей немов покарана собака.

- Агов!

Не втрачаючи надії та свого терпіння, пролунала ще одна спроба привернення до себе уваги. Але і надалі відповідь не сильно приходила.
Дівчина та хлопець що сиділи неподалік після вогнища, щось обговорювали між собою. Хлопець частенько дивився у напрямок де сидів Аарон та корчив різні гримаси не вподобання. Це повноцінно повторювало Томаса. Дівчина явно казала в слух щось таке, що сильно не подобалося її співрозмовнику.

- ...

- Я до вас звертаюсь, кому кажу!

Терпіння було у нього чи не мало, але і його чаша почала переповнюватися. Голос із більш дружелюбного перетворився у вимогливий. Але і це не допомогло. Хлопця досі у відкриту ігнорували, хоча він розумів що його почули, мабуть, з першого разу.

- ...

- Вайлет чи як там тебе!

Раптом він згадав ім'я дівчини. І та нарешті показала хоч якусь реакцію.

- Що таке? - Вона повернулася до нього з посмішкою.

- Ти знущаєшся? - на обличчі Аарона з'явилися зморшки від невдоволення та розуміння що його ігнорували, але швидко його і попустило. Все ж нарешті він добився свого, не показавши агресії.

- Та що таке? - почала сміятися та з невинним лицем. Перша думка коли її бачиш "ангел" але вже за якусь мить "сама дияволиця".