Кінець світу: Перезапуск

Частина 1. Кошмар чи реальність?

«Я переродився.»

Ось так почувши це слово зараз, людина одразу задається питаннями, коли дивиться на того хто таке промовляє... « Ти фантазер»? чи «можливо ти щось вживаєш»? «У тебе шизофренія»? Люди сміються та не сприймають таке у серйоз, списують на божевілля або звичайний витвір фантазії.

А ось колись, це рахувалося справжнім чудом та водночас покаранням. Померти та воскреснути в іншому тілі, пам'ятаючи попереднє життя, знаючи що було чи можливо навіть мати здогадки що сталося. Заснути кимось одним а прокинутися геть іншим.

Дехто називав це відьомством та карав різновидами смертей під прикриттям «Божої кари», поки інші вважали це святим знаком, та до таких «обраних самим Богом» відносилися із максимальними почестями.

Спокон віків люди змінювалися та їх усвідомлення також мінялося. Чаклунство стало ніби розвагою для людей, а не предметом страху.

Теорія переродження також отримала нову назву «довгий віщий сон».

Все змінилося. Час, люди, мислення, сенс життя.

Людський світ пережив багато катастроф, які потім десятиліттями намагався розгрібати. Адже наслідки завжди були нещадними.

Хвороби, віруси, смертність населення. Це єдине що залишилося незмінним навіть зараз.

Остання трагедія, що увійшла у історію як «Кінець світу», знищили 68% населення планети земля.

На планету налетів метеорит, який нажаль навіть наука та високі технології не змогли зупинити. Світ де панувало життя, тепер перетворився на пустелю. Океани та моря зникли, а на їх місцях тепер панував мертвий пісок. Повітря стало сухим, що також вбивало певний відсоток населення що вижило.

Тепер доводилося боротися не лише один з одним, а й самою природою яка усіма силами намагалася винищити «шкідників».

Десятиліття знадобилися, щоб люди об'єдналися у колонії, та забажали життя а не війн. Тоді то, вони і побудували так звану цитадель відродження, яка з часом розрослася у повноцінні райони. Це було перше пристанище яке створилося для людей.

Один район зазвичай займав від 30 квадратних кілометрів до 70. Далі його відділяли від іншого парканом за для утримування порядків.

Населення лише одного району колихалося між 25 та 80 000 жителів, в залежності від площі.