Кінець світу: Перезапуск

Частина 14. Колесо Фортуни

 Я не дозволю щоб спіймали тебе...

Саме цю фразу Аарон чув немов відлуння кожного разу як лягав спати у ночі, та прокидався в ранці. Це були слова, які змусили серце забитися з такою шаленою швидкістю, що навіть було боляче. Саме ці слова змусили знову відчути себе жалюгідною дитиною, яка нічого не може змінити як би сильно цього не бажала. Ці слова перетворили його в побите цуценя яке викинули без права на повернення до тієї ж родини.

Вони його зламали із середини.

Вже більше двох тижнів минуло з моменту як Вайлет пішла іншою дорогою, та відправила Аарона разом з Крісом у далеке та незвідане. Дівчина зникла, не залишаючи ні єдиної звістки або ж натяку на свої розташування. Де була, з ким, що робила, чи жива взагалі...

Аарон не відчував її, а це лише означало, що вона дуже далеко від нього. Лише надія у її витривалість та жагу жити тримало його на прив'язі біля її старшого брата, з яким вони не можна було сказати що добре ладнали. А в додаток до цього всього ще й розуміння того, що вона також інфікована, далеко не несло за собою позитивних думок стосовно майбутнього.

- Гей, Аарон, нам куди?

- ...

- Агов! Блекі! Я до кого тут патякаю?

- ...

- Бори милосердні... Немов до стіни. Навіщо я взагалі маю бути з тобою... Краще б сестру пішов шукати.

Аарон розкрив справжнього себе Крісу, а той не маючи іншого вибору, прийняв факти та змирився з усім що тепер чув та знав. Вони залишилися у двох.

Кетніс кудись таємниче зникла ще в ту ніч коли мала бути вартовою, та більше ні перед ким не показувалася, а ті двоє чужаків із рушницею що були у будівлі в день нападу також слідом за ними не пішли.

У Крістофера були здогадки що до того, ніби Аарон в курсі хто могли бути такі ті двоє, але не допитувався. Якось забув, коли сестра раптом лишила його та «втекла».

- Я просто задумався. – відповів врешті-решт Аарон зітхаючи.

- Помітив. Ми звісно не повинні бути найкращими друзями це факт, але нумо хоча б так відверто не грати в ігнорування. Це знаєш досить сильно пригнічує та вбиває командний дух якого і так немає.

- Ми просто не командні гравці. Ось і вся причина. Я не хочу слухати тебе адже ти наївний ідіот котрий всім хоче допомагати. А ти не чуєш мене, бо я «малий» та про життя нічого не знаю.