Син мафії та його охоронець/ КіннПорш

Розділ 2: Годинник

POV Порш

- Тільки не кажи, що ти знову мене тут кидаєш, - сказав хрипкий голос.

Сьогодні його обличчя виглядало набагато здоровішим, ніж учора, хоча залишалися деякі сліди синців як старих, так і нових. Але він так само залишався диявольськи красивим.

- Чому ти повернувся? - заговорив я рівно, дивлячись у бокове дзеркало. Ці мудили були позаду нас, але цього разу я добре підготувався, уміло перетинаючи провулки і низки вузьких вуличок на своєму байку, збиваючи їх зі сліду.

- Не гони! - важко вигукнув він, щільно втискаючись збоку до моєї сорочки, голова ж схилилася мені на плече, маючи намір уникнути вітру, що безжалісно бив його по обличчю.

- Обійми мене міцніше, - наказав я, знову прискорюючись.

- Гей, я ще не помер? - лукаво запитав Кінн, заплющивши очі.

Минула пристойна кількість часу, поки я не усвідомив, що ми були вже досить далеко, і ніхто не поспішав нас наздогнати.

- Куди я, чорт забирай, їду... ах, так! - у думках промайнула наша перша зустріч, і рішення прийшло швидко.

Залишалося лише одне але... він.

У цю хвилину, обмірковуючи все, що сталося, і відбуватиметься через це непорозуміння позаду... вашу матір, я ніби протверезів, упевнено повертаючи байк до свого будинку. Залишалося лише сподіватися, що вдасться позбутися його без шуму.

- Заходь, умивайся, - звук полегшення пролунав з його боку, і він видихнув, наче щойно пройшов через пекельне турне туди й назад.

- Зачекай, - мені довелося прикинутися, що не можу відчинити двері свого будинку, щоб трохи відтягнути час.

Я дістав із кишені пачку сигарет і закурив, даючи собі перепочинок.

- ...

Він нічого не сказав, просто втупився на мене, піднявши брову.

- П'ятдесят штук, - прошепотів я, тримаючи сигарету між зубами і дивлячись на нього.

- Хм? - він забарився, але через секунду пролунав гортанний сміх, і красиве обличчя скривилося з недовірою. - Учора мій годинник...

Перш ніж він встиг закінчити говорити, я зковтнув і перервав його:

- Учора було вчора..., - потай я боявся, попросить він годинник назад чи ні, тому різко перебив його, знаючи, що він торкнеться цієї теми по-іншому. Хоча, навіть якщо грошовий мішок зажадав би їх повернути, упс, не зв'язало. Та й від тих грошей із ломбарду майже нічого не залишилося... Я вже заплатив Порчі за навчання, оплатив ремонт кондиціонера в спальні, а потім закрив борг дядька.