Син мафії та його охоронець/ КіннПорш

Розділ 44: Усі таємниці розкрито

- Що він зробив? - запитав я, - Звідки мені знати, якщо ти ніколи не говориш про це?

Кожне слово підкреслювалося гранично ясно, супроводжуючись зростаючим обуренням. Я намагався підняти голову й поглянути на Кінна, але очі були на мокрому місці, тож усе навколо розпливалося.

- Хочеш знати? Ти справді хочеш знати, так?!

Кінн підходив до мене, як хижак до своєї жертви. Його очі палали люттю.

- Говори вже!!! - крикнув я відчайдушно голосно.

Поглинений божевіллям - такий Кінн лякав мене найбільше.

Я бажав, щоб він розкрив нарешті рот і використав його за призначенням. Щоб занурив із головою в правду і не подивився, якого болю вона мені завдасть.

Але я здався. Здався у владу Кінну.

- Я не міг сказати, бо дбаю про твої почуття, Порше. Не знаю, як ти це сприймеш. Не знаю, чи нагадаю цим той день. Але скільки б я не застерігав тебе, мої слова просто порожній звук. Гаразд. Я скажу. Вегас був тим, хто отруїв тебе в готелі. Він був тим, хто дав тобі наркотики. Він - небезпечний, чому до тебе все не доходить, блять, а?!

Дар мови покинув мене.

Виходить, той мій перший досвід із Кінном був справою рук Вегаса... З якою метою Кінн мовчав? Подобалося виставляти мене ідіотом?

- Чому відразу не сказав? - насилу видавив я.

Спогади миттю наповнюють голову. Я справді люблю його зараз, але наш із ним перший раз - зовсім інша історія. Повертаючись до тих днів, саме час сказати, що рани залишилися не тільки на серці, я засумнівався у своєму існуванні, своїй розсудливості, у самому собі. Пройде чимало часу, перш ніж усе забудеться.

- Тому що мені боляче, Порше. Я дуже люблю тебе, і те, що Вегас зробив із тобою, поранило мене не менше! Я особисто збираюся розправитися з ним. Як ти можеш довіряти йому так сліпо, коли я стільки разів просив не робити цього? Скільки ще мені потрібно талдичити: "Повір мені, Порше"? Поглянь на Піта, невже досі не розумієш, на що він здатен? - він усе ще стояв і кричав на мене. Злість і біль змішалися в його погляді, частково викликаючи в мене почуття провини.

- Я ніколи не довіряв йому, але в мене немає вибору!

Крок назад. Подалі від нього. Я тримаюся за кут столу, щоб не впасти. Коліна слабшають, стримувати емоції стає неможливо. При цьому, найболючішою частиною була не правда, а стан Кінна. Він злий на мене, я знаю. Мені неприємно бачити його таким.