Син мафії та його охоронець/ КіннПорш

Розділ 29: Кінець

POV Порш

- Прошу, йдіть...

- Порш! Виходь, зараз же!

Голоси Тема і Кінна перекрикували один одного за межами кімнати. Тем намагався напоумити його, щоб він не входив. Кінна ж ніби оглушили чимось, не чуючи нічого навколо, він продовжував пороти дурниці і кликати мене без зупинки, немов справді вірив, що я вийду.

Тон його голосу звучав так звично, але водночас якимось чином відрізнявся від свого колишнього. Я давно не чув, щоб він так говорив, лаявся чи кричав на когось. Від одного тільки усвідомлення того, що ось він - стоїть за кілька футів від мене, серце зрадницьки затріщало по швах. Паскудне поколювання, що пробігало по грудях, доставляло мені дискомфорт. Але ж то був просто звук його голосу, чому ж я так на нього реагую?

Бам! Бам!

Сильний удар по дверях у спальню не на жарт налякав мене. Солоденькі думки про Кінна, що ще мить тому заповнювали мою голову, ненадовго розсіялися. На їхнє місце одразу ж постало занепокоєння. Просто зараз я не готовий до зустрічі з ним, і це зрозуміло без зайвих слів.

Мені не хочеться бачити його обличчя.

Не хочеться, щоб почуття знову завадили тверезо думати.

І немає бажання більше нічого відчувати.

- Порш, я знаю, ти там! - сердито кричить він. Я закушую губу і намагаюся зробити глибокий вдих, пригнічуючи всі емоції якомога глибше. Важко.

- Кхун Кінн! Попереджаю, я покличу охорону. Будь ласка, перестаньте! - усі слова друга пролітають повз вуха Кінна, або ж він упритул намагається ігнорувати їх, проте його обурення все ніяк не вщухають.

- Виходь і давай поговоримо як люди!

Бам! Бам!

Стукіт у двері за гучністю не поступається його крикам.

- Ти надумав звалити, не сказавши мені?

За іронією, слова його були пронизані болем, і я не міг нічого вдіяти, але теж відчув себе паршивіше нікуди. Навіщо тобі це, Кінне? Минулого тижня ти поводився так, ніби я для тебе ніхто. Чого ж зараз чекаєш від мене? Тобі не смішно? Невже ти справді думаєш, що я залишуся і дивитимуся на те, як ти бавишся ще з кимось, крім мене?