Син мафії та його охоронець/ КіннПорш

Розділ 23: Закреслити

POV Порш

"Крім тебе мені більше ніхто не потрібен"

***

Мить він нічого не говорить. Минає хвилина. А може, вічність? Без жодних слів він бере мене за зап'ястя і тягне до коридору, далі сходами і на його поверх. По дорозі нам зустрічаються домочадці, що розступаються перед Кінном, зливаючись зі стінами, здивовані погляди яких я намагаюся не помічати. Прибиральниця якось незвично ойкає і червоніє, а помічник кухаря прикриває рот долонею. Десь відчиняються і тут же зачиняються двері, залишаючи лише вузьку щілину для особливо цікавих очей. У мене на язиці крутиться одне запитання, яке я все не можу озвучити вголос.

Та що з вами з усіма не так, люди?

Мені думалося, вони давно звикли до характеру свого молодого Пана. Чому ж так реагують?

Було в цьому щось дивне.

Кінн заводить мене у свою кімнату і замикає двері, повертаючись до мене обличчям. У цей момент я розумію, що просто зобов'язаний повторити те, що зірвалося з губ хвилинами раніше.

- Я не можу змусити себе робити це з ким-небудь ще...

Піднімаю голову і дивлюся Кінну в очі. Бачу, як вони злегка мерехтять, мабуть, не до кінця вловлюючи суть моїх слів. Теплими долонями він обхоплює моє обличчя і тягне мене ближче, наче боїться щось упустити, не розчути. Я ж тим часом продовжую:

- Чи знаєш ти... що думки про тебе перекривають усе в моїй свідомості? Уривки того дня повертаються до мене постійно. Я намагався забути. Намагався зробити це з жінкою, намагався забити голову навчанням, намагався... але в мене не вийшло, - голос виразно тремтить, із цим нічого не поробиш.

Кінн намагається зловити мій погляд, але Я занадто занурений у себе...

Не в змозі більше протистояти спогадам, я зосередився тільки на тому, що відчуваю, злегка відійшовши при цьому від реальності.

- ...

- Це так, немов ... події того дня все ще зі мною. Переслідують мене всюди, в будь-якому місці, в будь-який час! Я відчуваю до тебе таку ненависть... і себе ненавиджу заодно! Не можу цього прийняти. Не можу, але.... чому тоді бачу тебе там кожну секунду!? - тичу я пальцем у скроню, немов бажаючи просвердлити собі голову.