Розділ 18.

36 5 1
                                    

Що ж тепер робити героїні з почутим? Україна почала складати в своїй голові дійсний план втечі. Перебувати в подібному місці, погана ідея. Але перш ніж покинути, вона взяла із собою їжу в рюкзаку. Швидкими ковтками їла, поки слухала ніби безтурботні розмови, в яких лише Канадець трішки нервував після попередніх слів.
Вони швидко вибігла з кімнати і показала свою постать перед ними.
– Ти збрехав мені? Ти ж казав, що твій батько не може полювати на мене!– сердито дивилася на нього ніби нікого більше не помічала.
– Га!?– шоковано поглянули на Україну, Франція і страшний син США.
– Т-ти все чула...?– стурбовано спитав Кан.
– А хіба не видно! Я тобі довіряла!? А ти ось який! Захотів стати вічним!– вони глянула на головного в сім'ї.
Її очі були ворожими й гострими в бік Великобританії.
– Полювати посміли? Навіщо вам це? Навіщо так багато грошей, якщо ви вже такі багачі? Монстри! Вот кого треба називати монстрами! Бувайте, більше ти мене не бачиш...– сердито глянула на сім'ю осіб, що так хочуть зловити її.
– Стій! Там небезпечніше ніж тут! Якщо ти знову з'явився тебе неодмінно схоплять! Прошу, повір мені на слова...– сумно вмовляв залишитися.
– Яка гарантія!?– дорікнула Україна.
– Гарантія, ти, брат, напевно жартуєш кажучи про таке?– жартома спитав США дивлячись на цю картину.
Але у відповідь отримав сильний гнів молодшого. Цей погляд брата, США ще ніколи не бачив подібного. По його тіло пробігли маленькі мурахи.
Франція і Британія втратили дар мову, від такого повороту. Британець почав відчувати провину, що зробив подібне. Якщо дивитися зі сторони вампіра, то це не справедливо коли приходиться ховатися від інших через Зілля Довголіття.
Україна швидко вибігла з дому, а Канада не встиг зупинити її, тому із стурбованим виглядом завмер стоячи біля столу.  З його очей крапали самотні сльози.
Тікаючи з дому, вона раптом відчула, як щось потрапило в шкіру. Розглянувши це була голка, що якщо під правильним кутом і місце потрапить, то вимикає свідомість особи. Так і сталося, біг сповільнюється, а вчені та охоронці оточують її.

💭 НІ! Я ненавиджу тебе, Канада, за все! Це не повинно статися зі мною...

Але вже було пізно. Її руки та ноги зв'язали, а тіло помістили в авто із темними вікнами заднього сидіння.
А прохожі люди щасливо хлопали руками в знак подяки. Крім цього були тут як тут репортери, що почали знімати все в прямому ефірі. Розпитуючи команду, яка ловила вампіра, розповісти подробиці цієї ніби нелегкої справи.

"Гроші - це не кохання"Where stories live. Discover now