"Гроші - це не кохання"

Розділ 27. Кінець.

Спокійно зайшли у двох.
– Ти напевно втомилася, може щось хочеш поїсти?– щасливо запитав.
– Так, російську кров.– спокійно відповіла знімаючи взуття.
Канада покликав до себе слугу, яка буває у нього залежності від його бажання й попросив приготувати та переказав бажання України. Слуга посміхнулася, вклонилася і поквапилася до кухні, щоб повідомити іншим про страви, які треба приготувати.
– Поки готується, тобі в ліжко щоб принесли, чи на кухні будеш їсти?– спитав, легко  цілуючи її бліду кість руки.
– Краще на кухні. Так не гарно.
– Як забажаєш. Вже через десять хвилин все буде готово!– пішов до своєї кімнати.
Повернемося до того моменту, коли їжа вже готова, свіжа, смачна! (Я так борщу хочу, тепер!🤤)
Україна мовчки і повільно їла, але їй не давав закоханий погляд господаря цього дому.
Чим довше їси, тим більше дратує. Але це вже переходило всі кордони, тому вона різко, швидко  поцілувала в губи. Той впав зі стільця й почервонів.
– А нічого своїми очима мене палити!– сердито відвернулася.
– Господарю! З вами все добре???– стурбовано спитала одна із служниць.
– Так, не турбуйся. Я сам винен.– сором'язливо посміхнувся встаючи.
Україна поїла подякувала та пішла спати.
– Я думаю, що вам би запросити цю гарну дівчину на побачення завтра!– впевнено крикнула служниця.
Вона так наполягала, а він лише погодився, бо все справді так.
Україна прокинулася від якогось шуму. Повільно вийшла її увагу привернула червона стежка, якої точно не було раніше. Йдучи по ній, помічає ще більше слуг для різних доручень.
– Доброго ранку!– крикнули вони всі, коли побачили її.
– Доброго ранку...  Що відбувається...?– сонно протерла очі.
– Це сюрприз від господаря! Вам неодмінно сподобається!
– Справді...? Зацікавили. А де тоді він?– схрестила руки.
Погляд зупинився коли помітив руку, що простягнула великий букет різних квітів. Всі вони були різними, гарними і гармонійними між собою.
– Дякую... Це мило.– почервоніла і відвернулася.
Слуги широко посміхнулися.
– Оскільки ми зустрічаємося, я хотів вибачитися за вчорашнє!– невпевнено відвів очі, а інша рука лягла на талію.
– Вибачення прийнято!– повернулася і обійняла.
– Твої батьки про все дізналися, але в них нема вибору, якщо ти вирішила обрати мене.– згадав Канада.
– Вони переживуть це, я знаю їх. Доречі якщо ми будемо разом до кінця, то можливо моя родина дозволить, щоб ти став частиною нашого особливого виду.– згадала, що хотіла сказати раніше, але таки не змогла.

/Так це кінець! Для початку вітаю всіх вас, моїх любих читачів з днем святого Валентина!
Я не сильно велику історію планувала написати, але вийшло що вийшло. Я планую остаточно залишати це все так. Крім того, хто давно на мене підписаний може знати про так звану "Не історія", так ось... Я планую про дещо повідомити. (закінчено 14.02.24)\