Крок до вічності

Розділ 6

- Ти вже трахнув красуню, Емері? - заоскалена посмішка Лоренцо майорить перед моїми очима.

Його слова щодо Емері настільки злять, що я не встигаю подумати перед тим, як вдарити його в пику.
Від болю друг робить декілька кроків назад, з його губи стікає капелька крові.

- Форму ти точно не втратив, але на рахунок глузду можемо посперечатися. - він злизує кров з губи.

- На сьогодні досить. - беру пляшку води, і роблю декілька жадібних ковтків.

- Я тільки ввійшов в кураж. Давай ще один раунд, Флавіо. - крутить кулаки той.

- Поклич Хенка. - відмахуюсь, і виходжу з рингу. Мені подобається боротися, але Лоренцо любить звірині поєдинки.
Йому потрібні емоції, а не контроль.
Жоден спаринг між нами не пройшов без крові, хтось з нас завжди переходить межу.

Стаю під холодну воду, щоб вщух біль в руці. Рана ще не зажила, ще зарано нагружати цю руку.

Вода що стікає по моєму торсі червоніє, але цей колір такий приємний моєму оку.

Колір пристрасті й крові.

Пристрасті, яку випромінює Емері, не брудна хіть, а щось глибше, інтимніше. Цього не могла дати мені жодна жінка, поки я не зустрів Емері. Чисту й недосяжну для мене.
Емері Браун - моя недосяжна пристрасть.

Одягаюся та йду до Отавіо, сьогодні мають бути готові результати перевірки мобільних. Я довіряю своїм людям, але не пробачаю зради.

- Бос. - Отавіо підняв на мене голову.

- Ти встиг? - я зупиняюся біля столу, сідаю на крісло.

- Так. - він передав мені папери. - Лише один дзвінок на одноразовий номер.

- Григорій. - стверджую. Він командир моїх солдатів, і скоріш за все мій зрадник.

- Хороша робота, Отавіо. Я вже відправив суму на твій банківській рахунок, а зараз їдь до Емері. Її потрібно відвезти до батька.

- Гаразд. - він забирає з собою свій записник. - Купи шоколадне печиво, і передай їй. - Емері обожнюю шоколадне вепиво, я знаю. Отавіо кивнув головою і вийшов з кабінету.

В голові всплив образ, коли я вперше побачив, як Емері ласує шоколадним печивом, вона була щаслива. Дивно, як лише одне печиво змогло викликати у неї таку широку усмішку. У мене було відчуття, що її радість заразна, і я зміг підхватити цей вірус.