Крок до вічності

Розділ 20

І в багатстві, і в бідності,
Вона-моя яскрава опора.

Вона-найдорожче, з усіх моїх багатств.
Що я здобув.
І покохав.

-Флавіо, будь ласка.-вона просить мене подивитися в камеру, щоб зробити фото. Після того, як я купив їй фотоапарат та багато плівки, вона фотографує усе, і навіть мене.

-Емері, я не люблю фотографуватися.-махаю рукою. А вона підходить до мене ближче.

-А мене ти любиш?- торкається мого торсу, дювлюся на неї, і не можу втриматися від поцілунку. Обіймаю її талію однією рукою, щоб відчувати, як б'ється її серце.

-Ti amo, caro. Ogni giorno e per sempre, il mio cuore apparterrà a te.(з італ.м-"я кохаю тебе, серденько. Кожного дня і до віку, моє серце буде належати тобі")

-Тоді ти повинен зробити це для мене. Лише декілька фото, будь ласка.-вона цілує мене, й усміхається. Змушуючи мене здатися, все що завгодно для неї, все що завгодно для дружини.

-Якщо я роблю це фото для тебе, то наступне повинне бути спільне, Емі. Така угода, і ніяк інакше.-якщо я вже погодився на це, то тільки з нею.

-Гаразд.-сміється.

Емері зупиняє літню жінку, щоб попросити нас сфотографувати, а потім йде до мене. Обіймаю її за талію, і чекаю коли жінка зробить знімок.

-Неймовірна пара.-каже вона нам.-Бережи це кохання і свою дружину.-торкається мого плече стара і йде геть.

-Ходімо.-беру Емері за руку.

-Куди?-вона обіймає мою руку.

-А куди ти хочеш?

-Туди де нас не будуть бачити. Туди де я зможу бути твоєю.-я зупиняюся.

-Емері?

-Що?-її погляд належить мені.

-Давай обвінчаємося сьогодні.

-Прямо зараз?-здивовано запитує мене, а потім усмхається.-Наче втікачі?

-Наче всього світу не існує, лише ми.-я дещо нервую. Наче хлопчик на першій зустічі з дівчинкою, яка йому дуже подобається.

-Може зачекати? Завтра ми повернемося до Англії.

-Наплювати на Англію, я хочу зробити тебе своєю дружиною.-цілюю її, а вона обіймає мене за шю.

-Флавіо...давай зробимо це зараз.-усмішка поповзла її обличчям.-Я хочу бути твоє дружиною.-впиваюся в її вуста.