Крок до вічності

Розділ 22

-Ти мені нічого не розповіла.-обіймаючи Емері, жалілася Розіна. Навіть після тяжкого дня, весільних турбот жінка виглядала охайно, але втомлено.

-Це твоя весілля, Розіно. Хіба у нас був час на такі розмови?

-Моя дружина обовʼязково все тобі розповість.-втручаюся в їх розмову.-Але зараз вона повинна поїхати зі мною. Погляджу її руки, від втоми Емері спирається на мене.

-Я рада за вас, хоч ви і не розказали нічого. Будьте щасливі.-вона усміхається нам.

-Ти що прощаєшся зі мною? Думаєш, що одружившись ми залишимо одне одного в спокої? -Емері піддалася в перед, і примусила очі.-Я не відстану від тебе.

-Емері! Звісно я не залишу тебе!-почала говорити Розіна.

-Чому ти так довго?-Лоренцо виріс позаду Розіни. Він вже випив лишнього, а ще не кінець свята, деякі гості не пішли.-Люба, тебе всі чекають.-навіть в такому стані він здатен розуміти коли прикидатись добрим. Як я не помічав цього раніше?

-Я вже йду.-через дотик власного чоловіка, Розіна покрилася мурахами, відчуваю це навіть на відстані.

Лоренцо лякає її. Він вже зробив, щось що тепер викликало у неї неспокій.

-Подзвони мені, як зможеш.-Емері вже сідала в авто. Я хотів нарешті забрати її звідси, від цих поглядів та обговорень.

-Як думаєш, Розіна щаслива, що вийшла заміж?

-Не знаю, Емі.-беру її руку в свою, та цілую.-Це був її свідомий вибір, якщо їй потрібна буде допомога, то я допоможу.

-Якщо ти допускаєш таке, то це дійсно може бути, чи не так?-це питання не потребувало
відповіді, і ми обоє вже це знали.

Лоренцо не зразок, ніхто з нас обох не є зразком хорошого чоловіка, батька чи загалом людини. Ми-вбивці, мафія, беззаконня. Зло не може бути зразком, не може бути прикладом.

І що б ми не робили змінити те, ким ми є-неможливо. Це вже наш шлях, злодійська дорога, яку не має шансу покинути.

***

-Все починили?-Емері оглядається довкола, коли виходить із автівки.

-Майже.-усміхаюся.-Ходімо.

Веду її до входу.

Диявол перетворив своє пекло на рай, щоб ангелу було комфортно там, із ним.