Крок до вічності

Розділ 26

3 місяці потому

-Давай.-кажу, удар прилітає одразу. Чейз намагається звалити мене з ніг, але він не достатьно натоенирований, щоб зробити це зі мною.

-Коли мені було 25, мене боялося ціле місто.-удар.-Ти хочеш бути сильним чи дурним?-пригиняюся. -Думай!-вдяряю його, і він падає. Згинся над ним, по моїй спині капає піт. -Твій розум повинен бути голодним, аналізувати, а ти просто бʼєшся із дурістю.-плескаю його по плечі, сходжу геть із рингу.

-Бос.

-Слухаю, Хенк.-беру пляшку води і ладно ковтаю.

-Ваша дружина прийшла, вона..-мій головоріз не встиг договорити, бо вона вже входила до зали тренувань. Кожен солдат усміхався їй, але не дивилися на неї надто довго. Поважали мене й своє життя.-Тут, я просив її почекати.

-Все гаразд, Хенк. Вона не любить чекати.-він відходить геть, а я обіймаю свою дружину і цілую. Маленькій животик, що виріс за три місяці, впирається в мій торс.

-Чому ти не попередила?-кладу руку на живіт.

-Сюрприз.-вона усміхається. З початком вагітності Емері стала ще більше усміхатися, вона раділа своєму новому положенню, постійно гладила животик, приглядала чи не підріс. І я поряд з нею, теж був одержимий ним, гладив та цілував.

Ми не могли повірити, що там живе наша дитина, частина нас самих.
Я ще не бачив дитини, але вже знав, що люблю, що знищу того хто скривдить її чи Емері.

-Підіймайся в мій кабінет, я прийму душ і прийду гаразд?-дружина киває мені головою, цілую її в чоло.

-Емері!-в залу забіг Салез, син Хенка.

-Привіт.-вона присідає біля нього.-Я скучила за тобою.-вона обіймає його.

-І я! Ти давно не приходила, я чекав.-Вона познайомилась з хлопчиком пів року тому, тоді Хенк був вимушений взяти сина з собою, нянька захворіла. Від тоді, моя дружина любила проводити час із хлопчиком, гуляла з ним чи просто гралась.
Емері любила його, наче рідного, моя дружина обожнювала дітей.

А тепер, вона вагітна і зовсім скоро стане мамою. Ми ще не знаємо, хто у нас, нам цікаво, але ми не загадуємо. Головне, щоб дитина була здоровою.