Розділ 18

18 3 0
                                    

Емері

Бути відважним, не
означає не боятися.

Я прокинулася з усмішкою.
В голові зʼявлялися події вчорашнього дня.
Голос, руки, слова Флавіо, змушували моє серце стискатися.

Я не змогла вловити того моменту, коли легеньке тремтіння, що зародилося в нашу першу зустріч, переросло в приємних метеликів в животі, коли він поряд.

Я жахливо боялася, коли батько розповів мені, що за люди прийдуть до нашого будинку, але коли Флавіо зʼявився переді мною, я не побачила нічого страшного в ньому.

Він не виглядав, як бридкий монстр, навпаки Флавіо Мончіні виглядав красиво і статно.

Щось в ньому, відлякувало мене, в той самий час як притягувало.

Навіть, коли я ненавиділа та призирала його,  Флавіо продовжував поводитися зі мною добре. Для мене це було дивно, бо я уявляла людей з мафії жорстокими, а він був турботливим.

Кожен його прояв доброти до мене, наповнював моє серцем коханням до нього.

Це було відчуття, яке виросло в мені й укріпилося.
Кожен день Флавіо змінював мою думку про нього, він виявився турботливим й ніжним.

Названий монстр не завжди ним є.
Флавіо Мончіні називають хижаком, і він ним є, безсумнівно, але не поряд зі мною.

Виходжу на веранду, але чоловіка тут немає.
Я насторожилась, бо раніше він завжди залишався поряд зі мною.

Мій погляд привертає тарілка із шоколадним печивом, та запискою поряд.

«Caro, сьогодні тобі доведеться побути самій. Маю декілька справ. Гарно провести час в ботанічному саду.»
Флавіо

Квиток я знайшла в середині. Мені стає сумно, що Флавіо сьогодні не буде зі мною.
Мені давно почала подобатись його присутність, з ним мені спокійніше. Наче проблеми довколишнього світу стають менш гнітючими, Флавіо вселяє впевненість, що все можна вирішити.

Він нагадує мені батька, коли моя матір була жива він поводився як Флавіо.

Крок до вічностіWhere stories live. Discover now