Крок до вічності

Розділ 27

Якщо кохання прийшло у ваше життя, то бережіть та плекайте його. Ніколи не знаєш коли воно покине тебе.

-Флавіо.-Емері тримала фотоапарат в руках, переглядала фотокартки, які допомогла нам зробити служниця вчора.

-Caro?-лягаю поряд з нею на ліжко.

-Як думаєш хто у нас буде?-вона опускає руки, щоб дивитись на мене.

-Ми вже говорили з тобою про це.

-Признайся мені.-вона усміхається.-Іноді батьки так роблять, чекають що то буде дівчинка або хлопчик.-сідаю на матрац, одна моя рука лежить на кругленькому животику, який став доволі великим. Нахиляючись на цілую його.

-Нехай у нас був хлопчик, який захищатиме свою маленьку сестричку. Нехай у нас буде велика сімʼя, і наші діти стоятимуть горою одне за одного. Я не бажаю нічого іншого окрім сімʼї де діти будуть схожі на тебе, люба. -підіймаю погляд на Емері. -Я вдячний Богу, за те що маю, Caro. Я вдячний йому за тебе. І за тебе теж.-цілую її животик ще раз.

-Я кохаю тебе, Мончіні. І я вдячна Богу, що пізнала кохання разом з тобою.-вона вмостилася в моїх обіймах.

-Хочеш полетимо в Італію, думаю Арло скучив за тобою. -зазираю в її обличчя.

-Ти зараз не жартуєш? -бачу, яка вона здивована.

-Ні.-усміхаюся.-Я обіцяв відвезти тебе туди, Caro.

-Звісно, я хочу. Але у мене пізній термін. Гадаєш лікар дозволить мені переліт?

-Сподіваюсь.-зосереджую свою увагу на її животі, і раптом мене штовхають в руку.
Мені вперше довелося відчути це, і в цю хвилину моє серце завмирає.

-Він теж хоче поїхати.-Емері тягнеться рукою до мого обличчя. Я торкаюся чолом до її.

-Він?-усміхаюся.

-Я наче відчуваю, що у нас буде син.-заплющує очі й усміхається.

-Емері...-шепочуть мої вуста.-Я хочу зупинити час.-вона підіймається на руки та повертається обличчям до мене. Її долоні обхоплюють моє обличчя.

-Нас чекає малюк, нам не можна зупиняти час без нього.-вона усміхається і в її очах мерехтить щастя.