Маленьке сонечко яке я врятував //Закінчено//

Поїздка до Парижу

- Ну що все час збирати свої речі, бо завтра ми вже до теми до Фрнанці. Боже який я радий, я бобуваю в Парижі, ііііі. Фелікс був до нестями радий що його мрія скоро здійснитися.
- Так згоден, тільки не бери багато речей ми усього на тиждень їдемо добре?
- Добре, добре. Загорнув очі молодший.

Зібравши всі речі вони вирішили подивитися фільм.

- Ну що Лікс готовий поїздки до Парижу?
- Так, я досі не можу повірити, боже ти найкращій старший брат
- Просто брат?
- Що?
- Ні, ні чого

Може я це зря, він мене просто вважає мене своїм братом, і все. Так годі Хьонджин годі так думати, може просто він так же як і я просто не може сказати про свої почуття і все.

- Джині давай спати, бо я ще хочу завтра до Хана заїхати. Та до магазину, але це вже без тебе.
- Сенсі без мене?
-Я поїду з Ханом, але нам години думаю буде достатньо, а ти поки з Мінхо можеш поговорити.
- Мені вже треба хвилюватися?
- Ні. Все доброї ночі.

Сказав Фелікс та поцілував в щічку Хвана.

- Що ти тільки що зробив.
- Поцілував твою щічку бо вона дуже мила. Все я пішов спати, надобраніч.

Та вийшов з кімнати старшого брата, який сидів в ступорі бо не розумів що тільки що сталося. Але вже через хвилини три прийшов до тями, посміхнувся та доторкнувся до місця яку було в чарах милих губ молодшого. Після ліг спати.

Ранок. 10:43. Наші брати тільки прокинулися. Та вже через годину поїли, і вже були в машині яка направлялася в сторону будинку Хана.

- Ну нарешті, ви казали шо приїдете десять хвилин назад.
- Вибач пробки
- Ну Ліксі ходімо швидше.
- Еее, а кули ви? Спитав Мінхо, але його не почули бо вже скрилися за дверми. Після Їо подивився на Хьонджина.
- Не дивись на мене, все що я знаю що вони пішли до магазину, і те шо вони там прибудуть годину, але це означае що їх не буде як мінімум години три, надіюсь вони встигнуть купити все шо потрібно.
- Окей
- Добре, а поки я хочу почути твій план по завоювання Хана

В Фелікса та Хана.
Вони вже були в кафе, бо вирішили все спочатку обговорити, а потім вже іти.
- Хан все я прийняв остаточне рішення.
- Ура, а яке?
- Я хочу показати Хьонджину що закоханий в нього, тому хочу подарувати подарунок на день всих закоханих.
- Ну нарешті і сто років не пройшло, нарешті ти хочеш йому зізнатися.
- Ні я не буду йому говорити, я просто натякну, і буду показувати поведінкою, до речі я почав д вчорашнього дня.
- Так, розповідай.
- Ну, а що розповідати я просто поцілував його в щічку і побажав спокійної ночі, все.
- Я уявляю його лице.
- О так. Слухай, а як там у тебе з Мінхо зізнався?
- В чому?
- Серйозно ми на минулому тижні цілий день про це говорили. Те що він тобі подобаєтьця.
- І цей цілий день я тобі хотів пояснити що не подобаетьця він мені.
- Ну ти серйозно не бачиш як він хоче привернути до себе уваги.
- Боже веде себе як маля їй богу.
- Хані я впевнений що ти йому подобаєшся.
- Ні, слухай закрили тему все.
- Ну якщо б ти йому не сподобався він би тебе не запросив поїхати на відпочинок до лісу в загородний будинок.
- Він це зробив щоб відпочити мені за те що приютив його на деякий час.
- Це просто привід. А запросив тебе бо закохоний в тебе.
- Ні він просто відячив.
- Ось коли це тебе зізнається от тобі і поговоримо.
- Цього не станеться.
- Не говори гоп поки не перепригнеш, знаеш таку прислів'я?, ладно пішли до магазину хочу подивитися пані колечка.
- Мг прибігли.
- До речі, а коли ви їдете?
- Завтра на тиждень.
- Прикольно, ми також прилитемо завтра.
- Так, я вже бачив той загородний дім, він просто, овігінний.
- Це добре, а я також бачив наш готель, він також дуже крутий, і напевне дорогий.
- Так все година сплетниць закінчилася, ходімо покупати те що потрібно.
- Так