Фф з Скарою(Заморожено)

частина 6

На ранок, Лія прокинулась швидко. Коли вона вийшла у зал, то нікого не було.
Сьогодні вона вирішила прогулятись по лісі, але почала чекати поки прийде Нахіда.
Дівчина розуміла, що у Дендро Архонта багато справ, тож терпеливо чекала.
Через пів години прийшла Нахіда.
-Добрий ранок.
-Добрий. Я хотіла попередити, що хочу сьогодні піти прогулятись.
-Добре, але будь обережніше. А то на наступний раз будеш під наглядом Скари.
-Добре, що ж Я пішла.
-До зустрічі! -кинула Архонт на останок.
Коли та вийшла з будиночку, то вирішила піти неподалік від озерця поряд.
Підійшовши до нього Лія схилилася і заглянула на водяне покривало.
Волосся було довге і хвилясте. Але під очима можна було побачити синці.
Вона і не змогла довго спати в ночі.
Піднявшись вона пішла до поля з грибами. Вона вирішила спробувати, щось приготувати сьогодні. У неї була перекинута сумка через плече, тож нічого не повинно розсипатись.
Погода в цей день була вітряна і спекотна. Тож під вона одягла легкий одяг, а зверху накинула зелену накидку.
Проходячи повз кущ, вона почула рик. Повернувшись, побачила, що на неї летить хілічурл.
Вона вже прикрила руками тіло, але ворога відкинуло. Вона відчула, мов з її рук вилетів Анемо елемент. Вона вирішила піти до Нахіди й почути те, що та скаже.
Лія вирішила прискоритись бігом. Минувши поле, в хащах вона когось зустріла.
-Ти ще, що тут робиш? -недовірливо спитав він.
-І тобі добрий день, Генерал Махамудри. -закотивши очі відповіла та.
-І куди ж ти так втекала?Невже ж хтось переслідував? -поцікавився той.
-Ні, просто спішила додому до мами.
-Можливо, когось і обманиш,але не мене. Думаєш, не знаю про тебе? Слухи розійшлись по всюди, але ніхто не знає про так званого 'мутанта'. Зі Сніжної повідомили тільки тим хто пов'язаний з поліцією.
-Що мені зробити, щоб ти не сказав? -вирішила подавити на жалість та, думала, що зможе хоч так обійтись без проблем.
-Нюні не розпускай а. Я категорично не підтримую діяльність другого передвісника.Тож і допомагати йому не збираюсь. Не переживай, ніхто про тебе не дізнається.
-Дякую! -в пориві емоцій сказала та і обійняла його, а він приобняв у відповідь.
Швидше дівчина навіть боялась підійти до інших людей, але Сайно чомусь викликав у неї довіря.
Відвівши погляд і почухавши потилицю, він сказав:
-Все, все. Доречі, ти знайома з Аль-Хайтамом?
-Ні. А хто це?
-Краще не підходи. Він не дуже нормальний тип. -відповів той. Звісно ж він попередив дівчину, але не вирішив глибоко втручати її у їхню конкуренцію з Хайтамом.
-Добре, бувай.
-Бувай, ще побачимось.
Дівчина пішла далі. Вона трохи переживала, бо думала, що це може бути якісь побічні ефекти від експериментів. Вдихнувши повітря вона увійшла.
По-всьому будинку стояв приємний запах. Увійшовши на кухню, та побачила Скару, що готував щось солодке.
-Що готуєш?
-Потім побачиш. -відповів він, навіть не поглянувши. Лія лишень фиркнула і підійшла до нього.
-Допомога потрібна?
-Ні. Сам розберусь.
-Ок.
Дівчина присіла за стіл і розгорнувши книгу, почала її читати. Вона так поринулась в сюжет, що не чула, що робиться навколо. З читання її зумів вивести зойк і нецензурні вислови.
Піднявши голову, та побачила, що Скара порізав палець.
-У когось руки не з того місця. -посміхнулась дівчина.
-Ой. Хто би говорив! -злісно відповів юнак. -Могла би допомогти.
-Саж же сказав, що не потрібно допомоги.
-Я такого не казав.
-Що ж, тоді чия була репліка:"Ні, сам розберусь"-перекривила та його.
-Добре добре. Все здаюсь. Не бачила тут аптечки. -втомлено спитав він. Сьогодні він виглядав не виспаний, а це означає, що він спокійніший.
-Зараз принесу. -сказала та і вирішила обійти хлопця. Та напевно не розрахувала силу повороту, від чого вдарилась до столу і полетіла вниз.
Її встигли обхопити сильні руки. Піднявши голову, вона зустрілась поглядом з Скарою..

Далі буде..

Йоу! Всім привіт. Не забувайте про лайки і коменти!