Фф з Скарою(Заморожено)

частина 10

Коли я увійшла, я побачила.. Голого Скару?! Швидше за все, що недавно вийшов з душу. Я в мить відчула прилив крові на щоках, що ставали дедалі багровішими. Він повернутий був до мене спиною і витирав мокре волосся. На щастя, він хоча б був у шортах.. Але це не відміняло того факту, що він був оголеним! Я сама не усвідовши трохи крикнула, чим привернула його увагу. Він різко обернувся і на його обличчі лавітувало декілька емоцій. Спочатку непорозуміння, потім усвідомлення,яке змінилося злістю з соромом.
Він захлеснувся обуренням. Два блакитних ока, дивилося на мене наче, я знайшла щось таємниче, загадкове.. Надлюдське.Над його лопатками була позначка електро урону.
Поки я роздивляла його оголене тіло, без сорому і стиду,він опинився поруч зі мною. Його дихання скоботало моє вухо, що було на рівні його губ. Лія розмірковувала, що наразі її хвилює? Його злість? Те що з нею за це буде? І вона зрозуміла-це близкість. Його оголене тіло давило на неї і вона не хотіла піддаватись цьому. Я завмерла, не змогла поворухнутись, як його руки вчіпились до мене в плечі.
-Що ти тут робиш? -скептично спитав він і розглядав моє обличчя.
-Хотіла знайти тебе, бо нікого не бачила внизу. -чесно відповіла я. В один момент я здивувалась. Він розслабився і вальяжно пройшовся до ліжка, на яке потім приляг і глянув прямо у вічі.
-І для чого ж, ти завжди мене шукаєш? -промовив він хитро посміхнувшись.
-Я.. -А й справді. Навіщо Я його шукала? -Я просто хотіла спитати коли прибуде Нахіда. - Збрехала? Так. Ризиковано? Можливо. Але з цим Я нічого вже не змогла подіяти.
-Бре-ше-ш -протягнув він, підійшовши.
-Ще чого? Навіщо мене шукати тебе голим?
-Навіщо мені вірити в твою брехню, коли в тебе на лиці все написано.
-Кхм, рахуй як хочеш. -закотила я очі, щоб знов не повернути взір на його прес.
Після цього я вийшла з кімнати і пішла до себе. Присівши на ліжко, я дістала книгу, яку недавно мені принесла Нахіда, яку я попросила.
Назва книги - "Вольнення"

По історіях з Тейвату, ходило багато слухів про історії з цієї книги. Але науковці казали, що вона досить реалістична.
Розгорнувши, я прийнялась читати.

"Історія перша.
Про Скрінджерів і утоплених.

Давним-давно, коли ще не було війни, у Тейваті процвітало життя.
На території Фонтейна, бурлили дикі води, що омивали регіон. Його водою користувалося немало осіб, які були місцевими. Біля не великого озерця, що походило на прісну водойму, проживала сім'я. Іменем їхнього роду - Скріджер. Спокійна, щира родина мала пречудову репутацію. Матір була ткачинею,батько дослідником, як і їхній син.
Ім'я господині - Лукреція. Ім'я господина - Оріон. А у сина імені не було. У них був звичай, що ім'я дитині надає їхня бабуся, яка помирає після названної дитини. Та ж у свою чергу відмовилась і відріклась від родини. Лукреція плакала ночами і губила здоровий глузд. Оріон же терпів її, адже це зовсім не походило на його дружину. І ось так пройшло 15 років. Їхній син виріс, але був так і не названим, а кликали його Беззванний. Одного разу батько пішов на риболовлю і взяв сина з собою. Але матір нав'язалась з ними. Оріон вчив його тримати паличку, щоб спіймати улов. Лукреція спостерігала і оберігала, щоб нічого не сталося. Раптом Беззванний крикнув:
-Татку дивись! Там риба! -крикнув він і пішов у воду, щоб краще її спіймати, але він не розрахував одного. Його одразу затягнула рибина на глибину, а батьки ринулись за ним. Але було пізно.. Беззваний помер. Лукреція одразу накинулась на чоловіка і прокричала:
-У всьому ти винний! Це через тебе! -крикнула та і у її руці з'явилась палиця, що була загостренна. Вона віткнула її прямо чоловікові в живіт. Той замертво впав. Через час матір пішла за сином у слід і сама себе втопила. Відтоді то озеро було Беззванне.."

-Ого.. -здивовано прохрипіла Лія і відставила книгу в сторону. У неї з самого початку була одна лиш ціль. Знайти забуті реліквії родини, адже тільки вони її врятують від смерті. Наразі в її тілі було понад тринадцяти небезпечних компонентів, що ввели її у кров, під час перебування в лабораторії.І тільки реліквії виведуть з неї отруту..