Фф з Скарою(Заморожено)

частина 3

Ранкове, сонячне проміння пробиралося крізь вікно. Дівчина лежала в ліжку, вона трохи морщилась від ранкового світла. Лія встала з матрасу, й вийшла з кімнати.
-Доброго ранку. -сказала вона побачивши Кандакію, що вже готувала їм сніданок. Шлейф легкого аромату їжі, рознісся по всій кімнаті.
-Доброго! Виспалась?
-О, так. Давно я так не спала.
-Хех, присідай.Будемо снідати.
Вони присіли й почали їсти. Вони дуже здружились, хоч і познайомились минулого вечора. Їм було комфортно поряд один з одним. В одну мить повсила тиша, бо теми для розмов закінчилися. І Кандакія спитала:
-Лія..Ми ж ще надіюся, зустрінемось?
-Так, звісно. -усміхнулась вона. Річ у тім, що її можуть в будь-яку мить вбити або вспіймати.Нова подруга для Лії стала, як старша сестра. Вони могли зрозуміти один одного з пів слова.
-Це, добре.

***

-Бувай, Кандакія.
-До зустрічі, Лія.
Дівчата помахали один одному руками й дівчина вирушила в місто. В книзі, вона начиталась про великі вироби жителів Сумеру, про Академію, про їхні ліси, про його історію. Вона вже не могла дочекатись, коли ж вона побачить все власними очима. В її зіницях ока, можна було побачити захоплення, яке вже не могло дочекатись зупинки в Сумеру.
І ось вона проходить вже останній метр до входу, й тут вона починає бігти. Її очі розбіглись у вогнях міста. Збоку вона була схожа на дитину, якій дали цукерку. Вона оглядала місто, людей, дерева, тварин. В цю мить вона відчула те, що не відчувала довго --свободу.
Проходячи повз пари чоловіків, що були поряд вона почула.
-Ти чув, що шостого провісника Фатуї переміг мандрівник?
-Той самий, що мав справу з драконом з Мондштанда? Оо, так чув.
"Що? Шостого провісника перемогли? Виходить він тепер не Фатуї.. Арг! Але, це не відміняє того факту, що він був одним з них, тих, що вбили моїх батьків! "-промайнуло в думках дівчини.
Пройшовши ще трохи вона помітила юнака, його волосся було довге й пшеничне, зібране в косу. Він говорив з маленькою на вигляд дівчинкою. А поряд літала..муха? А ні якась дитина.
-Я взяла його під свою опіку. -долинулась їхня розмова
-Це добре. Ну бувай, Нахіда.-і він пішов з тою феєю.
" У неї дендро око бога! Щож звернусь до неї"
-Ее..перепрошую.Я помітила у вас око бога. І хот-
Не встигла Лія щось сказати, як дівчина взяла її за руку, й повела подальше від чужих очей.
-Я знаю тебе-сказала вона, від чого Лія вздригнула.-Я тобі допоможу не тільки з оком бога, а й в переховуванні.
-Але, звідки ти знаєш?..
-Я Дендро Архонт. Я тобі довіряю. Йдемо за мною.

To be continued..