Наречена

Розділ 6

Розділ 6

Відсутність – це полегшення. І суцільна агонія.

Загалом, початок не найкращий.

У тиждень після приїзду я витрачаю невиправдано багато часу, подумки картаючи себе за те, як впоралася з ситуацією з Максом. Мені байдуже, чи вважають мене перевертні божевільним монстром, але я не в захваті від того, що будь-яку крихту свободи, яку вони могли б мені дати, швидко забрали.

Мене скрізь супроводжують: коли я гуляю біля озера, коли беру пакет крові з холодильника, коли сиджу в саду у сутінках, просто щоб відчути щось, окрім моєї ванної кімнати. Я – ріг достатку жалю. Бо всі ми круті сучки... поки похмурий вервольф не стоїть біля дверей ванної, коли ми миємо голову.

Поки ми не втрачаємо шанс понишпорити навколо.

Стільки часу на руках і так мало, на що його витратити. Це те саме життя Застави, до якого я звикла, тільки зі значно меншою кількістю Серен, щоб зайняти мене. Я мала б померти з нудьги, але правда в тому, що це не надто відрізняється від моєї рутини у світі людей. У мене немає друзів, немає хобі, і немає справжньої мети, окрім як заробити достатньо грошей, щоб заплатити оренду, щоб... ну, існувати, мабуть.

Це ніби ти... не знаю, висиш у повітрі. Відірвана від усього навколо. Мені просто потрібно бачити, як ти йдеш до чогось, Мізері.

Можливо, в мені є щось пригнічене. Після закінчення терміну в Заставі, ми з Сереною були вільні вийти у зовнішній світ, бути з людьми, які не були нашими вихователями чи опікунами, закохатися й знайти друзів . Серена одразу в це поринула, а я ніколи не могла змусити себе. Частково тому, що чим ближче я когось до себе підпускала, тим важче було приховати, ким я була. А може, провести перші вісімнадцять років життя, знайомлячись із жорстокістю всіх видів, не зовсім підготувало мене до світлого майбутнього.

Хто знає.

Тож я сплю вдень, а вночі дрімаю. Приймаю довгі ванни, спочатку заради Лоу, потім тому, що вони мені справді починають подобатися. Дивлюся старі людські фільми. Ходжу по своїй кімнаті, дивуючись, яка вона гарна, цікавлячись, хто, дідько, придумав цю стелю з балками, вишукану, затишну й водночас приголомшливу.

Я сумую за інтернетом. Вони стурбовані тим, що я можу захотіти підробляти шпигункою, і щоб не допустити передачі мною секретної та конфіденційної інформації, з якою я можу зіткнутися на території перевертнів , у мене фактично немає доступу до технологій. За винятком мого щотижневого контрольного дзвінка Ванії, який ретельно відстежується і триває достатньо довго, щоб вона встигла глузливо на мене подивитися, переконавшись, що я ще жива. Звісно, ​​це не моє перше родео, і я намагалася провезти контрабандою мобільний телефон, плюс ноутбук і купу гаджетів для тестування безпеки.