Новий кінець

9.

«Чи крапка це, чи знову кома?»

- Ну, як вам квартира?, - запитала власниця квартири і ніяково посміхнулась мені. Вона виглядала взагалі не так, як я її собі уявляла. На вигляд їй було років 35, низенького росту і коротке світле волосся. Мені було з нею дуже комфортно спілкуватись і задавати їй всі питання відносно квартири. Сама ж квартира була невелика, я б сказала маленька, але для одної мене в самий раз. Кухня - студія була зроблена в сірих відтінках, невеликий диван і біля нього телевізор. Поруч були двері, які вели в спальню, стіни якої були молочного кольору, двуспальне ліжко, комод, шафа і те, що сподобалось мені найбільше - панорамне вікно. Ну і ванна кімната, як ванна кімната, за розміром теж не велика, але в ній було все, що мені треба і зроблена в сучасному стилі. Незважаючи на те, що квартира була маленькою, вона була гарною і я не до кінця вірила, що її можна зняти за таку ціну.

- Мені все дуже сподобалось, - я посміхнулась їй і відповідь, - Коли ми можемо підписати договір?

- Якщо вам буде це зручно, то хоч сьогодні - відповіла Лізі, вона сама попросила мене так її називати, і я неймовірно зраділа, бо вже завтра зможу перевезти свої речі в квартиру і жити в ній. На щастя, речей в гуртожитку в мене було небагато.

Підписавши всі документи, які мені дала власниця, я відала їй гроші за перший місяць проживання, а далі ми домовились, що я буду виплачувати їй на картку. Коли всі питання були оговоренні, Лізі залишила мені дві пари ключів, одна з котрих була запасною, я побажала їй хорошого вечору і вона пішла. Я залишилась сама с своїй квартирі і легко вздохнувши, опустилась на диван. Я живу сама. До сих пір не могла повірити, бо для мене це було щось нове і цей крок здавався мені дуже самостійним. І хоч це житло в якому я не буду жити все життя, такий тимчасовий варіант мені підходив, а головне, що я можу оплачувати її зі своєї зарплати. На столі перед диваном, лежав мій телефон і я почула ледь чутний дзвінок. Я спеціально зробила дзвінок тихіше, щоб сьогодні мене ніхто не відволікав, але це перший раз за сьогодні, що мені хтось дзвонить. На екрані висвітилось ім'я Деміана, від чого в животі все перевернулось. В пам'яті з'явились картинки сьогоднішнього сну і мій мозок нагадав мені про повідомлення від нього, які я побачила зранку.

- Привіт - я вирішила привітатись перша, все- таки не було причин вести себе з ним грубо і мій голос звучав не так, як завжди, я сама себе не впізнала.