Новий кінець

12.

"Я принесу тобі свою надію, а подарую смуток і біду."

Я верталась до дому в хорошому настрої, після прогулянки з Нерезою і її друзями. Вілл виявився хорошим співбесідником і мені було приємно провести вечір на пляжі в їх компанїї. Я була рада, що подруга зустріла такого хлопця, як Тім і сподівалась, що він не поступить з нею, як Зак. Вілл запропонував провести мене, але я відмовилась, сказавши, що мені недалеко йти. Вже підходячи до дому, я дістала ключі і в цей момент, побачила знайому фігуру. Підійшовши ближче, я впізнала Ксандера і здивувалась. Що він тут робив?

- Ксандер? Ти що тут робиш? - чоловік повернувся до мене обличчям, коли почув мій голос.

- Насправді, то тебе чекаю, - ніяково посміхнувся хлопець, а я не розуміла, як на це реагувати. Ксандер був людиною з минулого і хоч я була не проти іноді з ним бачитись, все одно не розуміла для чого він тут.

- Звідки ти дізнався де я живу? - я вигнула брів.

- Я...прослідкував за тобою в той день, як ми зустрілись в кав'ярні, - відповів хлопець, а я була в шоці.

- Але навіщо? Ти ж розумієш, що це не нормально слідкувати з людьми? - мій голос став гучніше і постаралась заспокоїти себе. Можливо він не хотів зробити щось погане.

- Я не хотів, щоб ти злилась. Не знаю чому я це зробив, можливо хотів знати, як ти живеш зараз, - хлопець пожав плечима, а я так і не знала, як на це реагувати, - Коли твоя мама сказала, що ти не проти зустрітись, щось в мені змінилось. Я захотів пізнати теперешню тебе. Вибач, мені не варто було за тобою слідкувати,- слова старого знайомого видавались мені чесними і моє роздратування по тихеньку стихало.

- Ладно, можливо ти хочеш зайти до мене? - слова самі вирвались з мене і я не знаю для чого це сказала.

- З радісттю, - посміхнувся Ксандер і ми пішли в сторону дому.

Коли ми піднялись в мою квартиру, я запропонувала Ксандеру чай або каву і коли він погодився, залишила його на дивані, а сама пішла включила чайник. Я стояла до чоловіка спиною і думала про своє. Вся ця зустріч з Ксандером і його слідкування за мною, були дивними. Я вже давно змирилась з тим, що наша історія з ним закінчена, хоча ми просто були двома підлітками, які зустрічались у старшій школі, між нами й серьозного нічого і не було. Можливо, в нашому спілкуванні зараз немає нічого такого і мене варто було дати шанс цьому спілкуванню. В решті решт, він просто хоче поспілкуватись, як із давньою знайомою.