Новий кінець

10.

"Ти - мій океан"

Пройшло декілька днів з моменту мого переїзду в квартиру. Я успішно перевезла речі і по тихеньку звикала до нового місця для життя. Квартира була затишною, з великими вікнами, які впускали багато світла, і невеличким балконом, де я могла насолоджуватися ранковою кавою. Розмова, яку ми з Люком запланували, так і не відбулась, бо в нього з'явились плани, від чого напруга між нами продовжила переслідувати мене, зате Нереза нарешті розібралась зі своїм телефоном і ми домовились сьогодні зустрітись. За ці дні, я не була в університеті і сподівалась, що не багато пропускаю, але від робити мене ніхто не звільнив і окрім справ з квартирою, я була в книагрні. Я стояла біля невеликого дзеркала в спальні і тримала в руках дві сукні, вирішуючи, яку вдягнути. Я не хотіла наряджатись, але факт того, що я їду гуляти зі своєю подругою, підштовхнув мене вдягнутись не так, як завжди. Вирішивши все таки вдягнути чорну сукню, яка обтягувала мою фігуру, а іншу повісити назад у шафу. Волосся я залишила прямим і трохи закрученим, а на ноги вдягнула босоніжки. Сьогодні була субота і я зі спокійною душею могла йти на зустріч з Нерезою. Ми зустрічилась в маленькій кав'ярні біля пляжу з видом на море. Раніше зустрічатись там - був нашим з Нерезою ритуалом. Я сподівалась, що зараз ми будемо частіше бачитись з подругою, бо мені її дуже не вистачало цей місяць.

Я прийшла трохи раніше і замовила два лате, очікуючи на Нерезу. Кав'ярня була затишною, з приємним ароматом кави і свіжих випічок, а звук хвиль, що розбивалися об берег, додавав атмосферності. За кілька хвилин до призначеного часу, двері відчинилися, і я побачила Нерезу. Вона виглядала щасливою, з легкою усмішкою на обличчі.

- Привіт, - вона підбігла до мене і обійняла. - Так рада тебе бачити!

- Привіт, - відповіла я, теж обіймаючи її. - Я також. Мені так не вистачало наших зустрічей.

Подруга підсіла за столик біля вікна, де вже сиділа я, звідки відкривався чудовий вид на море. Нереза підняла своє лате і зробила ковток.

- Як ти? Як нова квартира? - запитала вона.

- Все добре, дякую, - відповіла я. - Квартира чудова, і я вже звикла до нового місця. А ти як? Що в тебе нового? Мені стільки треба тобі розповісти! - вигукнула я від переповнюючих мене емоцій. Я була рада бачити свою подругу і поскоріш хотіла все їй розповісти.