Новий кінець

19.

"Мій радісний найбільший розпач, для моїх ран - цукрова сіль."

Вихідні в Лондоні пройшли незабуваємо і я з відновленими силами, вертаюсь до дому. Десятигодинний переліт втомлює і вже не дочекаюсь, як буду вдома, щоб прийтняти душ і легти спати. Вже завтра мені треба було зранку на роботу. Ми з Деміаном їхали на таксі до мого дому, бо мені було незручно просити Тіма, щоб він мене підвіз. На вулиці вже темніло, але ще було доволі таки світло. Ми їхали по знайомих вулицях, і я відчувала, як спокій поступово огортає мене, замінюючи втому від подорожі. Деміан розповідав якісь веселі історії, намагаючись розважити мене, і я була вдячна йому за це.Нарешті ми дісталися мого будинку

- Дякую, тобі за ці вихідні,- сказала я чоловікові і він посміхнувся, - Не думала, що все так вийде.

- А я знав, що так буде, - хмикнув хлопець і притягнув мене до себе,- Я заїду за тобою завтра після робити.

- Добре, до завтра!- сказала я і вийшла з машини.

Вечірнє повітря було прохолодним і освіжаючим. Підіймаючись сходами до дверей, я відчувала, як невидимий вантаж поступово спадає з моїх плечей. Дім зустрічав мене затишком і знайомими запахами.

Ввійшовши всередину, я кинула валізу біля входу і відразу ж попрямувала до ванної кімнати. Гарячий душ був саме тим, що мені було потрібно. Вода змивала втому, і я відчувала, як повертається життєва енергія.

Закінчивши з водними процедурами, я перевдягнулася в улюблену піжаму і нарешті лягла в ліжко. Тіло відразу розслабилося на м'якій постелі, і очі почали змикатися самі по собі.

Переді мною стояла дівчина, дуже схожа на мене, от тільки її волосся було довшим. Ми стояли одна напроти одної в білій, маленькій кімнаті. Дівчина простягнула до мене руку, а я в свою чергу зробила то саме. Ми тримались за руки і нічого не говорили, я не до кінця розуміла де я, але мені не було страшно, було відчуття, що я знаходжусь там, де і повинна.

- Хто ти? - почула я голос і тільки через секунду зрозуміла, що це я сказала. Мій голос був хриплим і слова вимовлялись тяжко.

- Я - це ти,- посміхнулась мені дівчина, а я нічого не могла сказати у відповідь. Було таке враження, що мені важко було говорити і коли я хотіла щось сказати, слова просто не виходили з рота.

...

Я підскочила в ліжку, горло пересехло і я поплелась на кухню за стаканом води. Цей сон був нереально дивиний і трохи лякаючим, мої відчуття не можна було описати. Я декілька разів зробила вдох і видих, щоб заспокоїтись і по трохи пила свою воду. Я подивилась на годинник і до того, як спрацює мій будильник, була ще година. Прекрасно. Допивши воду, я лягла знову у ліжко і закрила очі, налаштовуючись на сон. От тільки, безліч думок, щодо сну крутились в голові, а перед очима стояла та дівчина. Розуміючи, що я сьогодні вже не засну, привстала на ліктях і взяла в руки свій телефон. Неочікувано, погляд зачепився за книгу на комоді і я знала, чим займуюсь найближчим часом.