Як забавно вийшло, що мені попалося це слово саме в цей день, який я провела вдома, плакаючи через свої думки. Пам'ятаю, в університеті ми писали своє бачення цього явища - як ми розуміємо свободу? Що це для нас?
Вже точно не пригадаю, що саме я написала викладачу тоді в текстовому файлі. І вже не дуже хочеться згадувати.
І сказати поки не знаю що. Чи відчуваю я себе свободною? Чи можу я робити все, що хочу? Напевно, так. Звісно, дещо мене обмежує в силу якихось обставин, на які я не можу повпливати.
Але більше всього я обмежую сама себе. Своїми переконаннями, установками. І яка б свобода дій переді мною не було у зовнішньому світі - це ніщо, поки всередині я досі відчуваю цей гніт обмежуючих мене фраз, думок, уявлень і страхів.
Багато з них навіть не мої. Підібрала десь давним-давно від сім'ї та близьких, але ці знахідки, на жаль, зловживають моєю гостинністю і сидять до сих пір, скільки б років я не випроваджувала їх назовні.
Тому... Важко сказати однозначно, чи відчуваю я цю свободу. Я знаю, що вона є. І я можу вкусити її смак.
Але спочатку треба вигнати надокучливих гостей і дозволити собі стати свободною до кінця.
ВИ ЧИТАЄТЕ
30 Days
Short Story«30 днів» - письменницький марафон до річниці створення Українського Wattpad Ком'юніті ✨
