Напевно, зараз це єдине, що по-справжньому для мене важливе. Екзистенційно важливе. Не знаю, чи є такий вислів, але тепер буде.
Аби ми вистояли. Всі, хто зараз є - заради тих, хто вже не з нами і заради тих, хто буде. І тих, хто зараз.
Аби ми змогли зберегти свою внутрішню силу, навіть коли все навколо руйнується. Коли сипляться уламки, коли навкруги світ летить в пекло, коли ти не знаєш, що буде завтра. Але так чи інакше - вистояти.
Продовжувати йти вперед, навіть коли дороги більше не видно, і допомогати тим, хто прокладає цей шлях. Брати за руку тих, хто загубився в жахливій темряві й шукає вихід навпомацки. Піднятися після падіння, знову і знову, скільки б разів не довелося впасти.
В нас немає іншого виходу. Так чи інакше, вистояти. Заради всіх, хто дав нам цей час.
Нехай буде так.
ВИ ЧИТАЄТЕ
30 Days
Short Story«30 днів» - письменницький марафон до річниці створення Українського Wattpad Ком'юніті ✨
