Хвиля – це ідеальна метафора моєї тривожності. Вона часто з'являється раптово, без попередження, немов бурхливий океан. Іноді я відчуваю, як спокійні води моєї свідомості починають хвилюватися, і я потрапляю у цей вихор некорисних мені переживань і уявних небезпек.
Мої тривоги дійсно схожі на хвилі, що піднімаються все вище й вище, іноді погрожуючи захопити мене з головою. В такі моменти здається, що я втрачаю контроль, і безуспішно намагаюсь втриматися на поверхні.
Сама стихія не підвладна мені. На жаль, я не можу змінити багато чого: не можу змінити своє минуле, не можу повпливати на всі події в теперішньому, не можу зліпити майбутнє, як мені треба. І уж точно не можу перекроїти себе, аби бути менш чутливою та вразливою до цього.
Тому я досі вчуся приймати ритм хвилі, знаходити спокій у періоди затишшя і не боятися, коли знову приходить буря. Бо я маю сили та знання, як з нею впоратися. Я маю якір, аби перечекати її та рухатися далі - до того, що мені справді цінно і потрібно, а не до того, що мені нашептує ця хвиля.
ВИ ЧИТАЄТЕ
30 Days
Short Story«30 днів» - письменницький марафон до річниці створення Українського Wattpad Ком'юніті ✨
