Напевно, кожен з нас, так чи інакше, збирає колекцію масок все своє життя. Розвішує їх по стінах, носить з собою, аби вчасно надати. Наш захист, прикриття, спосіб по різним причинам видозмінити справжнє «я». Ні, не приховати, бо себе все одно не сховаєш повноцінно, так чи інакше тебе видно. Але щось незначне або невелике, проте суттєве - з легкістю скриється за маскою.
Різні маска для різних людей, середовищ, ситуацій. От маска, щоб відповідати очікуванням інших. Ось інша, її ціль - приховати емоції. Ця маска є бронею від осуду і критики.
Маска стає щитом, який приховує вразливі місця. Постійна гра ролей, де одні й ті самі артисти грають різних персонажів в спектаклі, зі всіх сил намагаючись не походити на себе самого.
І як би там не було, інколи вони потрібні - коли це вигідно, коли інший варіант забере більше сил, коли надто страшно і тривожно. Проте, коли ми занадто довго ховаємося за маскою, ризикуємо забути, хто ми є насправді.
Хоча, напевно, я забула ще один її плюс. Маска допомагає виявити ті частини нас самих, які зазвичай залишаються прихованими, і дає можливість подивитися на себе з іншого боку.
Але найчастіше ми настільки звикаємо до захисних оболонок, що забуваємо знімати їх навіть у моменти, коли можна бути собою. Навчитися знімати маски – це справжнє мистецтво.
Бути справжнім – це не завжди легко, але завжди важливо.
ВИ ЧИТАЄТЕ
30 Days
Short Story«30 днів» - письменницький марафон до річниці створення Українського Wattpad Ком'юніті ✨
