Одразу в голову йде метафора нашого життєвого шляху, що сповнений виборів, поворотів, перешкод та досягнень. Кожен з нас має свій власний шлях, яким керують наші цілі, бажання, мрії та цінності. І те, ким ми стаємо на своєму життєвому шляху.
Мій власний шлях був і залишається подорожжю, сповненою несподіваних відкриттів і важливих уроків. У житті, як і на дорозі, часто стикаєшся з перешкодами і труднощами, які можуть сповільнювати наш рух або навіть змушувати нас повертати назад. Або з баранами, які ще не вміють водити й можуть підбити тебе.
Проте саме ці перешкоди часто стають джерелом сили і мудрості. Кожна яма на шляху – це можливість навчитися, рости і ставати сильнішим. Головне лише встати.
На моєму шляху поки що не було моментів, коли я сумнівалася у правильності вибраного напрямку. Проте мені так хотілося дійти вже до того омріяного... Не кінця, ні. Важливої зупинки.
Але з часом я зрозуміла, що важливо насолоджуватися самою подорожжю. Кожен день, кожен крок – це частина великого шляху, і кожен момент має свою цінність і значення. Якби важко не було про це пам'ятати.
Немає правильного або неправильного шляху – є лише наш власний, який ми створюємо кожен день своїми вчинками і виборами.
Нещодавно я сиділа в кафе і гомін людей навіяв мені приємний смуток. Стало сумно, що цей шлях такий короткий, що я не встигну пізнати кожного і кожну, відкрити стільки світів і шляхів в кожній людині. А ще сумніше те, що мій особистий шлях - єдиний. Я не можу пройти його знову, спробувати інші повороти та тропи. Він є тільки тут і тепер. Від цього навіть трошки страшно. Бо я б хотіла повторювати все це знову і знову.
ВИ ЧИТАЄТЕ
30 Days
Short Story«30 днів» - письменницький марафон до річниці створення Українського Wattpad Ком'юніті ✨
