Прихована симпатія

2 На добраніч, принцеса

Саша закінчила накривати на стіл, коли почула, як двері відчинилися, і в будинок увійшли Георгій і Міша. Їхні голоси, сміх і жарти одразу наповнили простір, створюючи відчуття домашнього тепла.

Ж: Саша, що у нас сьогодні на вечерю? Ми голодні, як собаки.

С: Паста з куркою та сиром. - відповіла Саша, обертаючись до них з усмішкою.

М: Це те, що треба після такого виснажливого тренування. - прокоментував Міша, з'являючись у дверях слідом за Жорою. Він виглядав трохи втомленим, але усмішка на його обличчі була такою ж яскравою, як завжди.

С: Сідайте, хлопці, поки все гаряче.

Ж: Сестричка, ти просто чарівниця, - сказав Жора, коли всі троє сіли за стіл. - Завжди знаєш, чим нас порадувати.

С: Це дрібниці.

М: Дрібниці? Та ти, як завжди, перевершила себе, -  додав Міша, піднімаючи виделку з пастою. - Це просто неймовірно.

Саша усміхнулася у відповідь, спостерігаючи, як хлопці з апетитом почали їсти. Вона завжди отримувала задоволення від того, що могла їх нагодувати після важкого дня.

С: Як пройшло тренування? - запитала вона, коли тиша за столом стала занадто тривалою.

Ж: Та як завжди. Сергій Миколайович сьогодні був у своєму стилі - ганяв нас як мавп на батуті.

М: Тільки цього разу ще додав кілька нових вправ. Я думав, що ноги відваляться.

С: Матч завтра буде ще кращим?

Ж: Звісно. Особливо, якщо ти будеш на трибунах.

С: Завтра обов'язково буду. Мені важливо вас підтримати.

Після вечері Георгій, як завжди, почав прибирати зі столу, а Саша з Мішею залишилися сидіти на кухні.

М: Дякую за вечерю, але мені вже час. Завтра важливий день, треба добре відпочити.

Саша піднялася, щоб провести його до дверей.

С: Не забувай, що я завтра буду на трибунах.

М: Я знаю. І це дуже важливо для мене. На добраніч, принцеса.

С: На добраніч, Міша.

Коли двері за ним зачинилися, Саша на мить затрималася у коридорі, вслухаючись у тишу. Її думки крутилися навколо того, що вона відчула в його присутності. Вона усвідомлювала, що ці емоції були чимось більшим, ніж просто дружба. Але вона не могла допустити, щоб це зруйнувало їхні стосунки, їхню довгу історію.

Вона повернулася на кухню, де Жора майже закінчив прибирати.

Ж: Він вже пішов?

С: Так, сказав, що завтра важливий день.

М: Правильно. А ти як? Все добре?

С: Все чудово. Просто трохи втомилася.

Ж: Розумію. Іди відпочинь. Завтра важкий день.

Перед сном дівчина вирішила подзвонити подрузі й поділитися переживаннями.

С: Привіт, Аню.

А: Ой, Саша, привіт! Як ти?

С: Та нічого, все добре. Просто вирішила тобі подзвонити. Мені треба з кимось поговорити.

А: Щось трапилося? Розповідай!

С: Та ні, не те щоб трапилося... Просто я сьогодні так багато думала. Міша був у нас на вечері, і я...

А: Ой-ой, цікаво. Що ж ти таке надумала?

С: Не знаю. Просто відчуваю, що він такий холодний зі мною. Тобто він класний, веселий, але він поводиться зі мною, як з просто подругою. Я вже втомилася від цього.

А: Ого. І що ти тепер будеш робити?

С: Не знаю, Ань. Це ж Міша, найкращий друг Жори. Я не можу просто так взяти і...

А: Саша, ти ж знаєш, серцю не накажеш. Може, варто просто дочекатися, поки все стане на свої місця?

С: Так, ти права. Просто треба трохи часу, щоб усе зрозуміти.

А: Я завжди з тобою, Саш. Якщо що - телефонуй. Знаєш, іноді найкраще рішення приходить тоді, коли ти просто відпускаєш ситуацію.

С: Дякую, Ань. Це те, що я зроблю.

А: От і чудово. Солодких снів тобі. І не хвилюйся так сильно, добре?

С: Добре. На добраніч, Аня.

Розмова з подругою трохи заспокоїла дівчину і вона нарешті заснула.