Прихована симпатія

25 Пам'ятаєш?

Міша і Саша не знали, як саме спланувати цю розмову. Їхнє рішення розказати рідними було неминучим, але легше від цього не ставало. Батьки обох добре знали одне одного, а це означало, що їхні стосунки тепер будуть ще тіснішими. Спочатку вони вирішили поговорити з Жорою, а вже потім - з батьками.

Саша сиділа на дивані, нервово граючи пальцями, поки Міша ходив по кімнаті.

М: Може, спочатку поговоримо з твоїм братом? - запитав він, зупинившись і подивившись на неї.

С: Напевно, це буде найлегше, - зітхнула вона. - Жорік не той, хто буде приховувати свої емоції. Хай як він відреагує, ми це зрозуміємо одразу.

Міша підійшов до неї, сів поруч і обійняв за плечі.

М: Він зрозуміє. Ми ж усе-таки давно разом, і навіть якщо йому це не подобалося раніше, він уже, мабуть, змирився.

Саша глянула на нього з легкою усмішкою.

С: Сподіваюсь, ти правий.

Наступного дня вони запросили Жоріка на каву. Хлопець зайшов до квартири, як завжди, невимушений і жартівливий. Він не підозрював нічого особливого, поки не помітив серйозні вирази облич Міши та Саші.

Ж: Що таке? - запитав Жорік, сідаючи за стіл. - Щось сталося?

Саша взяла Мішу за руку, глибоко вдихнула й сказала:

С: Жорік, нам треба тобі дещо сказати. Це важливо.

Хлопець відсунув чашку з кавою й схрестив руки на грудях, приготувавшись до серйозної розмови.

Ж: Гаразд, слухаю.

Саша знизала плечима, нервово глянувши на Мішу. Той, взявши її руку у свою, додав:

М: Саша вагітна.

Жорік замовк, а потім повільно кивнув, ніби переварюючи почуте. Він подивився на сестру, а потім на друга. Обличчя його було серйозним.

Ж: Вагітна… - повторив він, нахиляючись уперед. - Я стану дядьком!

Жорік кілька секунд сидів мовчки, а потім зітхнув, підвівся й обійняв сестру і промовив:

Ж: Ви двоє справді неймовірні. Спочатку приховуєте від мене свої стосунки, а тепер ще й вагітність. Але знаєте що? Головне, щоб ви були щасливі.

Саша раптом відчула полегшення, а потім Жорік подивився на Мішу:

Ж: Ти дивись, бережи її.