Прихована симпатія

15 Посварилися?

Саша поверталася додому після занять в університеті, коли раптом отримала повідомлення від Міші: "Приїдеш сьогодні ввечері? Хотів би зустрітися."

Коли вона відкрила двері квартири, то побачила Мішу, який сидів на дивані у вітальні. Його погляд був напружений, але він намагався приховати це за звичною усмішкою. Її серце стислося, коли вона помітила синець на його обличчі, який став ще більш помітним.

С: Міша, що це? 

Міша відвів погляд, намагаючись уникнути її питання.

М: Це дрібниця. Не треба хвилюватися.

Але Саша вже була на межі розпачу. Вона сіла поруч з ним, дивлячись прямо в очі.

С: Не намагайся обдурити мене. Я бачу, що щось сталося. Хто це зробив?

Міша знав, що не може розкрити правду, але і приховувати більше не міг.

У цей момент двері квартири відчинилися, і в приміщення зайшов Жора. Його вигляд був напружений, і коли він побачив Сашу та Мішу разом, у його очах промайнула тінь занепокоєння. Саша одразу ж відчула, що щось не так.

Ж: Привіт. Я хотів поговорити...

Саша уважно дивилася на нього, її підозри почали складатися в єдину картину.

С: Жора, це ти вдарив Мішу?

Жора зблід, його обличчя напружилося. Він зрозумів, що вже не зможе втекти від правди.

Ж: Саш, це не те, що ти думаєш. Ми просто трохи посперечалися. Все не так серйозно.

Але Саша не могла повірити власним вухам. Вона піднялася з дивана, її руки тремтіли від гніву.

С: Посварилися? Це не просто сварка! Ти підняв руку на Мішу?! Як ти міг це зробити? Він же твій друг!

Жора намагався захищатися, але його слова лунали невпевнено.

Ж: Саш, заспокойся. Я не хотів цього. Це сталося випадково.

С: Випадково?! Як можна випадково вдарити людину так, що у неї залишиться синяк на обличчі? Я не вірю тобі!

М: Саш, я не маленький хлопчик, щоб мене захищати. Самі розберемось.

Але Саша вже не могла стримати свої емоції. Вона дивилася на Жору з такою сумішшю розчарування і злості. Давно хлопці не бачили її такою розлюченою...

С: Ти ж знаєш, як важливо для нас усіх зберегти дружбу, і ти ж знав, як важливо це для мене і Міши. Але ти вирішив усе зруйнувати через свої безглузді ревнощі? Як ти міг?!

Жора розгубився, не знаючи, як відповісти на ці звинувачення.

Ж: Саш, я... Я просто не міг інакше. Мені здається, що все між нами змінилося, і я не міг це прийняти.

Саша відчула, як в її очах збираються сльози, але вона стрималася. Вона більше не могла дивитися на Жору так, як раніше.

С: Жора, я думала, що ми всі можемо довіряти одне одному. Але після цього... Я навіть не знаю, чи зможу знову довіряти тобі.

Жора відвів погляд, відчуваючи тяжкість її слів. Він зрозумів, що втрачає щось дуже важливе, але не знав, як це виправити.

Ситуація в кімнаті стала напруженою, і Міша вирішив втрутитися.

М: Саш, можливо, нам усім треба трохи охолонути. Ми не повинні робити поспішних висновків. Жора, ти повинен вибачитися.

Жора мовчки кивнув, але не зміг одразу знайти потрібні слова. Він був занадто розгублений і спустошений тим, що сам натворив.

Саша, відчуваючи, що вже не може перебувати в цьому приміщенні, різко повернулася до дверей.

С: Я піду. Мені потрібно трохи подумати.

Міша намагався зупинити її, але вона вже вийшла з квартири, залишивши їх з Жорою самих.

Жора стояв, мовчки дивлячись на двері, крізь які вийшла Саша. Він відчував, як його серце стискається від гіркоти власної помилки. Міша, побачивши його стан, підійшов ближче.

М: Жора, ти зробив помилку, але все ще можна виправити. Ми повинні поговорити, щоб зрозуміти, як рухатися далі.

Жора зітхнув і нарешті заговорив.

Ж: Я знаю, що накоїв. І не знаю, чи можна це виправити.

Міша поклав руку йому на плече, намагаючись підтримати.

М: Я з нею поговорю.  Але ти повинен бути чесним із собою і з нами. Тільки так ми зможемо все владнати.

Жора кивнув, відчуваючи, що хоча б один друг залишився на його боці. Але він також розумів, що відтепер їхня дружба вже ніколи не буде такою, як раніше.

________________

Сьогодні зробила спойлер з 10 літер, але маю надіслати його вам пізніше, коли напишу. Тому напишіть мені слово в авнонім й чекайте!!!