Прихована симпатія

18 Дівчина Жоріка?

Вечір обіцяв бути незабутнім. Саша та Міша вже кілька днів обговорювали вечерю з Жорою та його новою дівчиною Лізою. Ця зустріч була для них важливою – це не лише знайомство з Лізою, але й перша спільна вечеря з Жорою, де всі учасники точно знали, що Міша і Саша більше не просто друзі.

М: Ти готова? – Міша виглядав трохи напруженим, одягаючи сорорчку.

С: Трохи нервую. А ти? – Саша стояла перед дзеркалом і завершувала зачіску.

М: Якби тільки Жора не знайшов кожен момент для жартів або сарказму... – він усміхнувся, хоча в його очах було видно, що він теж хвилюється.

С: Все буде добре. Ліза допоможе розрядити обстановку, – вона підморгнула йому, підходячи ближче. - І ми ж не на іспиті, це просто вечеря.

Міша кивнув, але все ж почувався трохи невпевнено. Вони взяли з собою невеликий подарунок для Лізи – пляшку вина і букет квітів. Все було готово.

У ресторані Жора та Ліза вже чекали за столиком. Ліза виявилася дуже симпатичною і стильною дівчиною з коротким світлим волоссям та теплим усміхом. Її енергія одразу впадала в око – вона легко заводила розмови, виглядала впевнено, але не зухвало.

Ж: О, нарешті! – Жора піднявся, щиро обіймаючи сестру. - Сашо, ти чудово виглядаєш. Міша, ну ти теж непогано. – він підморгнув другу, злегка ляснувши його по плечу.

Л: Привіт! Я Ліза, дуже рада познайомитись. Я так багато чула про вас.

Саша, сміючись, сідає поряд з Мішею, почуваючись трохи розслабленішою, ніж очікувала.

С: Ну, сподіваюся, що не лише погане.

Л: О, звісно ні! Але Жора про вас завжди згадує з таким теплом.

Жора замовив усім вино, і розмова перейшла на повсякденні теми. Саша почала розпитувати Лізу про її роботу, виявивши, що та працює у сфері реклами, а Ліза не забарилася розповісти кілька цікавих історій з її проєктів.

Л: Ми нещодавно робили кампанію для одного відомого бренду, і нам довелося...

Міша слухав, спостерігаючи за тим, як Ліза легко вписується в компанію. Але більше за все його цікавило, як Саша почувалася поруч із Жорою та Лізою. Її обличчя не відображало жодного дискомфорту, і це радувало його.

М: Ну, Ліза, думаю, ти швидко стаєш частиною нашої маленької компанії, – нарешті сказав Міша. - Я впевнений, Жорі з тобою дуже пощастило.

Ж: Та вже! – Жора весело підняв келих. - Міша, але тобі також пощастило з Сашею. Давайте, за нас усіх!

Саша лише усміхнулася, піднявши свій келих. Тост був простим, але мав значення. Їхні сварки закінчилися.

Вечір минав у теплій атмосфері. Ліза виявилася ідеальною співрозмовницею для всіх, і навіть Жора, який інколи полюбляв іронізувати, виглядав розслаблено та задоволено. Проте ближче до кінця вечора Міша помітив, як Саша задумливо поглядає на нього.

М: Щось не так? – тихо запитав він, нахиляючись ближче до неї.

С: Ні, все добре, – відповіла вона, але Міша знав її достатньо добре, щоб зрозуміти, що щось її турбує.

Після вечері вони вирушили додому. Жора та Ліза залишилися в ресторані на ще одну пляшку вина, а Міша з Сашею вирішили прогулятися.

Саша тримала Мішу за руку, коли вони йшли брукованою вуличкою в бік її квартири.

С: Ліза чудова, так?– запитала вона, м'яко усміхаючись.

М: Так, вона підходить Жорі. Виглядають щасливими.

С: А ми? – Саша зупинилася, дивлячись йому в очі.

Міша на мить замислився, але потім обережно притягнув її до себе, не зважаючи на перехожих. Він знав, що це питання не про нинішній момент, а про їхні стосунки загалом.

М: Мені здається, ми також дуже добре підходимо одне одному, – відповів він м'яко, тримаючи її руку.

Саша кивнула і, не кажучи нічого більше, просто пригорнулася до нього.