Микола: що?
Олена: після того, як померла, Ваша дружина Злата ні з ким крім вас не розмовляла, більше ніж на декілька речень. Можливо саме Соломія та, хто допоможе вам обом впоратись з тим горем.
Микола: можливо, це і станеться зі Златою, але точно не зі мною. Я буду кохати Машу, до кінця своїх днів.
Олена в свою чергу просто загадкою посміхнулася. Микола ж попрямував до свого кабінету, проте весь час слідував за камерами, що роблять дівчата.
Соломія: ти колись куштувала панкейки з шоколадом та полуницею.
Злата: ні, а ти можеш такі зробити?
Соломія: я думаю ми впораємось.
Дівчата почали готувати, точніше готувала Соломія, а Злата всіма можливими способами допомагала їй. Шапа весь час спостерігав за ними. Хлопець був в шоці, оскільки не очікував, що звичайна студентка може так легко вивести дитину з того стану, який в неї був вже близько трьох місяців. З думок Миколу вивів телефонний дзвінок.
Микола: так, слухаю.
Владислав: Шап, один із наших складів підірвали.
Микола: хто це зробив?
Владислав: ми поки шукаємо, ти можеш під'їхати?
Микола: зараз не можу, але десь через години 3, під'їзду.
Владислав: добре, чекаю.
Завершивши розмову хлопець почав розглядати документи, паралельно стежачи за тим, що робила донька з Соломією. Тут він почув, як в двері постукали.
Микола: так.
До кабінету забігла Злата з тарілкою панкейків в руках.
Злата: тато дивись, що ми з Сольою приготували.
Як тільки він побачив дочку його холод зник і залишились тільки тепло та радість.
Микола: ого, нічого собі.
Злата: скуштує?
Микола: так, але давав спустимось на кухню.
Злата: добре.
Чоловік встав з крісла та взявши доньку на руки почав спускатися на перший поверх.
Соломія: Микола Володимирович, можна я зараз з'їжджу за речами.
Микола: так, звичайно, я зараз комусь скажу.
Як тільки Злата побачила, що Соломія виходить з будинку відразу побігла до неї та обійняла.
Злата: ні не залишай мене, мама також пішла і більше не повернулась.
Соломія присіла перед Златою та обійняла її.
Соломія: я скоро повернусь обіцяю. Коли повернусь, запитаю в тата чи поїла ти і потім ти покажеш мені свою кімнату, а ще я тут бачила прекрасний сад, я б також хотіла б на нього подивитися.
Злата: обіцяєш, що повернешся?
Соломія: обіцяю.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Злочинний синдикат
FanfictionВін Бос мафії, який втратив дружину. Вона викладач, яка зовсім скоро стане не просто викладачем.