Злочинний синдикат

Розділ 3

Микола: що?

Олена: після того, як померла, Ваша дружина Злата ні з ким крім вас не розмовляла, більше ніж на декілька речень. Можливо саме Соломія та, хто допоможе вам обом впоратись з тим горем.

Микола: можливо, це і станеться зі Златою, але точно не зі мною. Я буду кохати Машу, до кінця своїх днів.

Олена в свою чергу просто загадкою посміхнулася. Микола ж попрямував до свого кабінету, проте весь час слідував за камерами, що роблять дівчата.

Соломія: ти колись куштувала панкейки з шоколадом та полуницею.

Злата: ні, а ти можеш такі зробити?

Соломія: я думаю ми впораємось.

Дівчата почали готувати, точніше готувала Соломія, а Злата всіма можливими способами допомагала їй. Шапа весь час спостерігав за ними. Хлопець був в шоці, оскільки не очікував, що звичайна студентка може так легко вивести дитину з того стану, який в неї був вже близько трьох місяців. З думок Миколу вивів телефонний дзвінок.

Микола: так, слухаю.

Владислав: Шап, один із наших складів підірвали.

Микола: хто це зробив?

Владислав: ми поки шукаємо, ти можеш під'їхати?

Микола: зараз не можу, але десь через години 3, під'їзду.

Владислав: добре, чекаю.

Завершивши розмову хлопець почав розглядати документи, паралельно стежачи за тим, що робила донька з Соломією. Тут він почув, як в двері постукали.

Микола: так.

До кабінету забігла Злата з тарілкою панкейків в руках.

Злата: тато дивись, що ми з Сольою приготували.

Як тільки він побачив дочку його холод зник і залишились тільки тепло та радість.

Микола: ого, нічого собі.

Злата: скуштує?

Микола: так, але давав спустимось на кухню.

Злата: добре.

Чоловік встав з крісла та взявши доньку на руки почав спускатися на перший поверх.

Соломія: Микола Володимирович, можна я зараз з'їжджу за речами.

Микола: так, звичайно, я зараз комусь скажу.

Як тільки Злата побачила, що Соломія виходить з будинку відразу побігла до неї та обійняла.

Злата: ні не залишай мене, мама також пішла і більше не повернулась.

Соломія присіла перед Златою та обійняла її.

Соломія: я скоро повернусь обіцяю. Коли повернусь, запитаю в тата чи поїла ти і потім ти покажеш мені свою кімнату, а ще я тут бачила прекрасний сад, я б також хотіла б на нього подивитися.

Злата: обіцяєш, що повернешся?

Соломія: обіцяю.