Злочинний синдикат

Розділ 10

Микола: це позв'язано з моїми ворогами.

Соломія: ну, дякую хоч на цьому.

Микола: то, що ти хотіла сказати, стосовно Злати?

Соломія: їй сьогодні снився сон і вона кликала маму, коли я намагалася встати, вона почала обіймати мене і говорила, щоб я не йшла і називала мамою. Їй потрібна допомога психолога.

Микола: я, зрозумів. В мого друга дружина психолог, я попрошу, щоб вона позаймалась з нею.

Тут вони почули стрілянину, дівчина дуже сильно злякалась і закричала, після чого почула плач Злати.

Микола: ШВИДКО ЗБИРАЙТЕСЬ У ВАС 20 ХВИЛИН. 

Дівчина швидко побігла на другий поверх.

Злата: Соля, я боюсь.

Соломія: сонечко, все добре, тато придумав для тебе сюрприз і нам потрібно зібрати швидко свої речі, а потім ми поїдемо дивитись на сюрприз.

Злата: круто.

Дівчина побігла збирати свої речі, вона дуже нервувала, після чого допомогла Златі і менше чим через 20 хвилин вони вже сиділи в машині та їхали в невідомому напрямку.

Злата: тато, а що за сюрприз?

Микола: ми переїжджаємо. 

Злата: але, як же наш дім? Мені там дуже подобалось.

Микола: я впевнений, що там тобі сподобається не менше.

Злата: а там буде дитячий майданчик?

Микола: ну звичайно буде, і більший ніж у нашому.

Злата: ну тоді добре, тоді я зможу покликати Донні з Міланою і ми можемо погратися.

Микола: звичайно покличеш.

Через годину вони були на місці, Микола на руках заніс доньку до будинку, за ними йшла Соломія. Микола показав Златі її кімнату де дівчинка залишилась аби все роздивитись. Тим часом Микола спустився до Соломії.

Соломія: я так розумію, нам не можна виходити за територію будинку.

Микола: саме так, а бажано і на території особливо не ходити, хоча б перший час.  Я не знаю скільки це буде тривати, але я впевнений, що все буде добре.

Соломія: я в цьому не впевнена, особливо згадуючи, що відбулося зранку.

Микола: все нормально.

Соломія: я не дурочка і мені не 5 років, я прекрасно розумію, хто, Ви, і чим займаєтесь. І мені дуже не подобається, що Злата живе в цьому всьому. Дитина пережила великий стрес від втрати мами, а тут ще й батька може втратити в будь який момент. Це не нормально!

Микола: не тобі вирішувати, що нормально,а що ні! Ти, лише няня, так от і виконуй обовʼязки няні, і не лізь в мої справи, зрозуміло?

Соломія: так.

Микола: от і чудово! Йди займайся зі Златою. Я скоро привезу продукти і щось приготую.

Соломія: добре. Будь ласка, будьте обережні.

Микола вийшов  з будинку і був дуже  злим, адже слова дівчини дуже його заділи, бо  він розумів, що Соломія права. Але щось змінювати був не готовий.