Розділ 20

187 12 0
                                    

Злата: а чому я не можу залишитись з тобою?

Соломія: сонечко, в нас з татом є деякі справи, які нам потрібно вирішити, а ти побудеш в Лізи, пограєшся з Міланкою, а як тільки ми все вирішимо заберемо тебе. Домовились?

Злата: добре.

Соломія: але можливо ти залишишся на ночівлю в Мілани.

Злата: нуууу... добре.

ПІсля того, як гості покинули будинок Соломія почала збиратися. Вона вирішила послухатись хлопця, а також подратувати його, тому одягнула доволі коротку сукню, далі на неї чекали макіяж та зачіска. Як тільки дівчина закінчила в двері постукали. Швидко взувши підбори вона відкрил двері.

Артем: Ви, вже готові?

Соломія: так, можемо їхати.

Артем: звичайно.

Сівши в машину вони поїхали в невідодому для дівчини напрямку. Соля вважала, що їде в ресторан, проте це виявилося зовсім не так.

Вийшовши з машини дівчина побачила, гарно прикрашений сад, а біля входу стояв Микола, з величезним букетом троянд.

Соломія: нічого собі, це все для мене?

Микола: ну, а для кого ж.

Дівчина посміхнулася, а також схопилась за руку, яку їй протягнув Коля. Зайшовши в середину сада вони сіли за стіл та почали вечеряти.

Микола: у нас сьогодні дуже важлива тема для розмови.

Соломія: дійсно? І, про що ж ми говоритимемо?

Микола: давай розпочнемо з того, що я остаточно вирішив, що хочу, щоб ти стала моєю.

Соломія: дійсно?

Хлопець встав зі свого стільця, після чого протягнув мені руку даючи знак, щоб я також встала. Ось тепер ми вже стояли один проти одного.

Микола: я не думав, що колись казатиму про це вдруге, проте маю надію, що це останній раз коли я це кажу: "Соля, ти станеш моєю дружиною?"

Коли Соломія почула ці слова дар мови, просто зник.

Через 3 роки 

Дівчина стоїть в саду з маленькою донечкою на руках. Їм на зустріч іде її вже чоловік разом з донькою на руках.

Микола: привіт, як тут  мої дівчатка?

Соломія: з нами все добре, а от як пройшов ваш день. Златуся, як пройшов твій день?

Злата: все просто чудово, я запросила в гості Доні з Міланою, ви ж не проти?

Микола: ну, звичайно непроти. А зараз ти швиденько біжиш переодягаєшся в нас з мамою є сюрприз для тебе.

Від почутого в дівчинки загорілися очі.

Злата: який сюрприз?

Соломія: Зтатусь, спочатку переодягнись, а потім буде сюрприз.

Злочинний синдикат Where stories live. Discover now