Благословення небожителів

Частина 31. Король вітрів у білому одязі. Піщана буря, що виникла з нізвідки

Слова Фу Яо були надзвичайно грубими, і Се Лянь несвідомо ступив уперед, щоб стати перед Сань Ланом. Побачивши це , обличчя Фу Яо ще більше затьмарилося:

- Ваша Королівська Високість, ти не пам'ятаєш де твоє місце?!

- Я точно знаю, де моє місце, - повільно відповів Се Лянь.

- Тоді як ти смієш стояти поряд з ним?! - Крикнув Фу Яо.

- Смію, тому що...поки я стою поряд з ним, змії мене не покусають.- серйозно відповів Се Лянь.

Почувши відповідь принца, Сань Лан посміхнувся, а потім голосно засміявся.

Обличчя Фу Яо похмуріло:

- Ти.

Його обличчя все темніло і темніло, поки раптово не стало зовсім чорним, і не тільки його обличчя, все навколо Се Ляна потьмяніло, слідом поринув у темряву.

Завіса полум'я та вогняне кільце, створене Фу Яо, раптово повністю загасли!

Се Лянь почув, як Сань Лан усміхнувся і сказав:

- Нікчемні!

Потім схопив його за плечі та притяг до себе. Незабаром після цього, Се Лянь почув нескінченну низку ударів над ними.

Зайве говорити, що це був зміїний дощ, який безупинно лився вниз, барабаня по парасольці, коли захисний бар'єр зник. Розкрита парасолька вкрила його від падаючих змій, і Се Лянь відчув густий неприємний запах крові. Він мав намір вступити в бій, але Сань Лан зупинив його:

- Ніхто з нижчих не наважиться наблизитися.

Його тон був сповнений впевненістю, перша частина фрази здавалася м'якою і ніжною, але в другій відчувався неприкритий шар зарозумілості. Се Лянь не хвилювався, але почувши сердитий рев Фу Яо на іншому кінці ями, що звучав так, ніби той був покритий зміями, він крикнув:

- Сань Лан ..!

Сань Лан миттєво відповів:

- Ні.

Се Лянь не знаючи, сміятися йому чи плакати спитав:

- Як ти дізнався, що я збираюся сказати?

- Не хвилюйся так сильно, він не помре, - сказав Сань Лан.

І тут з іншої частини ями долинув ще один рев:

- Яка гидота! Якщо ти хочеш, щоб я помер, нехай вони вжалять мене до смерті на одному подиху! Що це за чортівня?