lost diary✉

Частина 1 *Якщо все зміниться*

              pov. author

- Тесса, я вже маю бігти додому, - сказала в телефон до своєї співрозмовниці Рейчел. - Мама мене чекає.
- Ти весь час кудись поспішаєш, - посміхнулася Тесса в телефон, стоячи на іншому кінці країни.
- Сьогодні найбільше, оскільки день народження Джея. Пам'ятаєш?
- Звичайно! - дзвінко розсміялася вона. - Я вже його вітала. Але передавай ще раз вітання, з найкращими побажаннями, від мене.
- Хах, без проблем.
- То ти лише через це так поспішаєш? - наче просто поцікавившись, запитала.
- Взагалі, він приїде зі своїм другом святкувати. А цей курс з фізики і так весь вільний час забрав.

- Ех, добре, - сумно відповіла, - тільки ти мене постарайся не забути за ці вихідні. І не забудь розповісти чи сподобався тобі цей друг, - з натиском на останні слова, промовила вона.

- Знову ти за своє. Все, побігла. Бувай, - і відключилася з посмішкою на обличчі; власне, так було завжди, після розмов з Тессою.

Дівчина вибігла із класу, зібравши свої речі зі столу. Її рюкзак так і залишився відкритим. Вона і не підозрювала, що її особистий щоденник ненароком випав. А ось Рейчел все продовжувала бігти. Цей момент докорінно змінить її життя. Повірте мені.

           Pov. Люк

Повністю виснажений, я прямував до своєї шафки, щоб забрати деякі речі і, нарешті (хвала всьому живому і неживому!), піти додому. Коридори, звичайно, пустували. Уроки завершилися ще пів години тому. І чому мої батьки думають, що це було гарною ідеєю, ходити на додаткові з біології? Ну не розумію я її. Від слова зовсім. Ну так, одного разу зламав мікроскоп, коли ми лабораторну проводили. Але ж це було цілком випадково.
Проводжу рукою по обличчю і все йду далі.

Підходячи до шафок, побачив, як щось лежить на підлозі. Записник. Ледь помітний, бо був у темному кутку. Ага, на коридорі світла майже немає. Взявши його в руки, оглянувся довкола і не побачив жодної людини, чий би він міг бути.

- Today is the day, - прочитав вголос підпис.

Так, здається, це якоїсь дівчини. Сумніваюся, що хлопці будуть носити із собою такий записник. Фіолетовий, обкладинка розписана власноруч. Бачу олійні фарби. Хто розфарбовує свій блокнот олійними фарбами?
Щось смутно знайоме проскакує в голові, але не можу на цьому зосередитись.

"Добре, тоді потрібно його повернути власниці. Ну або власнику. Тільки чий він?" – пролунало у моїй голові.