lost diary✉

Частина 9 *Я завжди її кохав*

Досі нічого не розуміючи, я прямувала на урок. Сльози, які часто витирала руками, невільно капали на мою білу сорочку.

- Рейчел! - мене відгукнула Емма.

Емма моя однокласниця і, за сумісництвом, єдина подруга з класу. Весь цей час вона хворіла.
Чому я не помітила її на уроці? Видно, занадто була захоплена думками.

- Так? - востаннє витерши сльози, повернулася до неї і подивилася в карі очі дівчини.

- З тобою все добре? - явно помітивши щось дивне, запитала вона.

- Так, - кивнула я, однак Емма точно не повірила мені.

- Хм.. якщо не хочеш говорити зараз, то розкажеш пізніше. Коли будеш готова, - легенько посміхнулася.

- Дякую, - теж посміхнулася я.

Ми пішли разом на біологію, говорячи про різні дурниці. Емма мені безсумнівно підняла настрій.

* * *

Всі уроки закінчилися і я попрямувала додому. Сама, але з навушниками, в яких грала пісня Imagine Dragons - Bad Liar. Одна з улюблених.

Не звертаючи увагу ні на кого, оглядала вуличку, де я зараз живу і виросла. Ця вуличка має неабияку магію. І ця магія практично не схожа ні на що інше. Вона криє в собі різні спогади, емоції, почуття і пригоди. Одні спогади навіюють смуток і навіть психологічну біль, інші, на щастя, величезну радість. Майже все моє життя пройшло саме тут. Друзі раннього дитинства теж жили поблизу цього місця, але настав момент, і вони, з важким серцем, переїхали, залишаючи рідну місцевість далеко за спиною. Ми так і не попрощалися один з одним..

Але залишився тут жити Люк, що мене не дуже втішало. Раніше він не звертав на мене жодної уваги, а зараз.. все так різко змінилося.

Двері в будинок різко відчинилися і на порозі свояла мама. Знову? Вона ж має бути на роботі, адже так?

- Привіт, - обійнялися ми. - Ти вдома?

- Так, але зараз я вже йду. Пам'ятаєш, ти обіцяла бути репетитором для Люка?

- Як це забути..? - тихо запитала сама себе.

- Так ось, він зараз у вітальні, - радісно сказала вона, не приділивши увагу моїм словам.

- Що? - неочікувала я.

Мама кивнула і вказала рукою у глиб будинку. Я покірно зайшла за двері, а матуся попрощалася і пішла на роботу, обіцяючи повернутися раніше.