lost diary✉

Частина 4 *Приємність у лісовому таборі*

Pov. Рейчел

Всі подивилися на хлопця та мене і моя рука невільно потягнулася до Люка, щоб його всадити на місце. На диво, це було легко. Вже через декілька секунд мені прийшло sms.

Незнайомець: І ти справді віриш, що це написав Люк?

Незнайомець: В сенсі, ви ж дружили...

Рейчел: Так, дружили. Спочатку я в це не зовсім вірила. Просто уявити було важко, що це написав він...

Незнайомець: Проте є одне "але"..?

Рейчел: Так, є. Після цього всьго хотіла з ним поговорити, однак він мене уникав. При чому цілий місяць, а потім я вже і змирилася.

Від друга нічого не приходило більше 5-ти хвилин. Таке відчуття, ніби він задумався.

Рейчел: І взагалі, давай закриємо цю тему.

Незнайомець: Гаразд, але в мене є одне запитання.

Рейчел: Яке?

Незнайомець: Де він тобі написав?

Рейчел: Тоді? Мм, здається, у телеграмі.

Люк ледь зрозуміло пробормотав собі під ніс "Як це взагалі сталося?"

Іноді мені в голову приходить думка, що цей Незнайомець насправді являється Люком. Хоча, як на мене, це не можливо, оскільки таке буває лише у книгах і фанфіках.

Незнайомець щось мені написав, але я не встигла прочитати, бо наш автобув зупинився і класна керівничка почала свою 'промову', яка була на протязі 15 хвилин. Вона розповідала правила перебування у лісі.

Нарешті ми вийшли з нашого транспорту. Мережі не було і це логічно, ми ж в лісі.

- Так, ну а зараз ми вас розприділимо по парах. Дівчина і хлопець. Для того, щоб ви могли без нашої надмірної допомоги, тобто самостійно, поставити собі палатку. А потім розіб'ємося теж по двох, але дівчина з дівчиною, хлопецб з хлопцем. Всім зрозуміло?
- Так, - всі разом проговорили.

*Через 10 хвилин*

- Рейчел Кліффорд і... - ну нарешті моє ім'я, - Ештон Вуд.

《Мене поставили в пару до одного з найкращих друзів Люка》 - ледь не розсміялася я. Це і справді смішно... Добре, що хоч не з самим Люком, інакше в мене була б істерика.