Весна на Хортиці того року була ранньою і теплою, швидко зійшов сніг, розтанув лід на Дніпрі, у лісі з'явилися перші проліски, а на березі місцями заквітли анемони. Сонце стало пригрівати сильніше, і козаки витягли всі чайки на берег, почали їх ремонтувати. Закріпили весла, підготували вітрила. А коли все було готове - спускали човен на воду, перепливали Дніпро й поверталися назад.
З козаками постійно був Дорош Степан, він уже підібрав команду на кожен човен, а козаки обрали старшого. У неділю курінний дав команду спустити всі човни на воду і пропливти повз Хортицю. Сам сів на головне судно, козаки взялися за весла, чайки заколихалася на хвилях Дніпра, а за нею попливли інші байдуки. Річка зарябіла від козацьких човнів, що намагалися не відставати від отаманської чайки.
Богданко стояв на кручі і дивився на флот, що повільно обминав острів. Він думав про те, що буде з чайками у відкритому морі, коли почнеться буря, чи зможуть козаки вступати в бій з великими турецькими галерами й перемагати їх.
Минуло кілька годин, поки човни пропливали навколо острова і повернулися. Дорош оглянув кожне судно і залишився невдоволеним: в окремі чайки набігло багато води, у деяких був погано прив'язаний очерет. Отамана хвилювало і те, що більшість веслярів гребли незлагоджено, гуркотіли веслами на всю округу. Він змушував веслярів щодня сідати за весла і грести так, щоб не було чутно, як вода булькотить, падаючи з весел. Він часто говорив козакам: «Нам доведеться пропливати під самим носом татар, і вони не повинні почути, що поруч козацькі чайки».
Кіннотників готували до походу курінні отамани, вони вчили козаків добре володіти шаблею під час бою, вміло використовувати піку, лук. Кошовий подбав про те, щоб кожен кінь був підкований хоча б на передні ноги, щоб у вершника було добротне сідло і міцні сакви. Січовики стали краще годувати коней, діставали для них на ніч овес.Їздові готували до походу вози, ремонтували їх, шукали необхідні інструменти та мастило, прикрормлювали волів та коней. Напередодні завантажили харчі, воду, сіль, гармати, котли. Керівником обозу козаки обрали Душейка Панаса, який подбав про те, щоб козаки в дорозі завжди були нагодовані.
Якось гетьман запитав у Дороша:
- Як ти будеш пропливати чайками повз турецьку фортецю Аслам-Керим, що височіє на березі Дніпра, на стінах якої багато гармат, а ще більше лучників?
YOU ARE READING
Наш Богданко - Перший гетьман
Historical FictionБагато істориків, вчених, опираючись тільки на польські першоджерела, недооцінювали роль Богдана Ружинського в розвитку козацького руху на Україні, а дехто із них у своїх творах зображають його неправдиво. Більш об'єктивну справедливу оцінку в став...