«....Ружинського можна вважати першим гетьманом Малоросії...»
М.А. Шурдря, «Січ-мати»
Море
Козаки на чолі з Богданом Ружинським повільно спускалися гірською дорогою до передмістя Кафи, на горбові вони зупинилися. Кошовий на своєму Воронкові стояв попереду всіх, він уважно вдивлявся на море та місто. Ми з Мухою були поруч нього, я мимоволі глянув на Михайловича. Після зустрічі з дружиною він значно змінився, обличчя його ніби помолодшало, карі очі світилися радістю і любов'ю, чорні вуса не звисали до низу, а тягнулися до верху, зморшки на лобі розгладилися, підборіддя округлилося. Богданко почав інколи посміхатися до козаків, деколи жартував з ними. Мені здалося, що він ніби трохи підріс, а плечі його стали ще ширшими. Дивився я на гетьмана з боку і милувався ним, мені подобалося, як він впевнено сидить у сидлі, нагнувшись вперед, як однією рукою тримає повід, підтягуючи його до грудей, як китиця на шапці колишеться від вітру, як виблискують на сонці срібні шпори на чоботях, як прилипла до його боку шабля.
Цікаво було і те, що у нього в руках ніколи не було нагайки, що кінь відчував голос господаря, дотики його ніг, завжди добре виконував волю Богдана. Помітив, що в бою кошовий і Воронко зливаються в одне ціле, що вони завжди розуміли одне другого, завжди намагалися перейти на поміч один другому, не раз рятували життя одне одному.
Згодом перевів погляд на море, яке виблискувало в долині блакитним килимом. Сьогодні воно здалося мені ніжним і ласкавим, невеличкі хвилі, які виникали за далеким небосхилом, повільно пливли до берега, затихали і засинали на піщаному валу, покриваючись білим поясом піни. Сонце своїми промінцями підганяло кожну хвилю і міріади промінців, відбиваючись від води, засвічувалися всіма барвами веселки і линули в небесній простір, а окремі долітали до нас, викликаючи в наших серцях радість і захоплення від незвичайної морської краси.
Море дугою глибоко врізалось в кам'янистий берег, затишна бухта стала притулком для простих рибацьких човнів, для великих торгівельних суден, постійно захищала їх від бурь та ураганів, оберігала від вогню та блискавки. Навколо неї згодом виросло місто, першими засновниками якого були греки-колоністи. Хто тільки не жив у ньому, хто тільки не владарював. Господарювали в ньому олани і гуни, сармати і скіфи, греки і турки. Через місто проходив великий шовковий шлях. За часів Османської імперії Кафу захопили турки, вони перетворили його на великий центр работоргівлі, почали називати його малим Стамбулом. Кожного четверга і суботи на базарному майдані в спеціальних загонах томилися від жари та спеки українці, росіяни, поляки, болгари, молдавани. Від одного загону до другого походжали купці з Туреччини, Єгипту, Греції, вони придивлялися до чоловіків та жінок, хлопців та дівчат, міряли їх зріст, обмацували руки та ноги, довго торгувалися, а потім платили золотом чи сріблом, зв'язували рабів линвою і тягнули в гавань, де на них чекали кораблі із Синопу і Трапезонту, Царграда і Олександрії, Каїру і Риму.
YOU ARE READING
Наш Богданко - Перший гетьман
Tarihi KurguБагато істориків, вчених, опираючись тільки на польські першоджерела, недооцінювали роль Богдана Ружинського в розвитку козацького руху на Україні, а дехто із них у своїх творах зображають його неправдиво. Більш об'єктивну справедливу оцінку в став...