Наш Богданко - Перший гетьман

КОЗАЦЬКИЙ ВОГОНЬ

Коли козаки розійшлися по своїм човнам, Ружинський підкликав Дороша і запитав його:

- Скільки часу треба, щоб добре підготуватись до походу?

- Вистачить двох днів.

- Передай отаманам, що через два дні будемо відпливати!

- А що робитимемо з ворожим арсеналом?

- Нехай козаки заберуть зброю на свої човни.

- Забрали все, що необхідно в поході, але у підвалах залишилося ще багато бочок з порохом, ядра. Що з цим добром робити?

Богдан подумав, а потім відповів:

- Прийдеться все підпалити, не можна зброю залишати туркам.

- Добре, я доручу цю справу Хомі, він вчора випробовував свою смолу.

- Як все відбулося?

- Загорулько намостив своєю смолою дерев'яну дошку, підпалив гніт, а коли смола загорілася, кинув цю дерев'яку в море. Дошка плавала у воді та й горіла, полум'я майже не було, але жар був сильний. Бризки розліталися у всі сторони, піднімалася пара, але дошка горіла все сильніше й сильніше. Ми всі були зачаровані, не вірили своїм очам, що деревина може горіти у морській воді. Дехто з хлопців бризкав руками на дошку, але вона відпливала далі від берега і горіла ще яскравіше. Згодом вона вся згоріла, по воді поплив лише чорнуватий попіл.

- Дуже цікаво, ось йому і доручи підпалити підвал зі зброєю.

На третій день козацька флотилія покидала гавань Синопа, на гетьманському човні майоріло малинове запорізьке знамено, на передній щоглі спостерігав за морем Кисіль Назар, а на палубі вдивлявся у морську далечінь Ружинський і Дорош, неподалік від них прогулювалися козаки, а на кормі стояв один Загорулько Хома. Він не зводив очей з фортеці, до болю часто протирав їх кулаками, що аж потекли сльози, інколи бив себе по голові. Хома весь ранок у підвалах фортеці змащував бочки з порохом своєю смолою, прилаштовував гноти, а коли поступила команда відпливати, підпалив їх, кинувся бігти до вітрильника.

Тепер він карав сам себе за те, що підпалив смолу не одразу ж, а надумав це зробити значно складніше, щоб арсенал загорівся тоді, коли вони будуть покидати місто, щоб всі козаки побачили на що здатен Загорулько. І ось його план провалився, він вже хотів бігти до кошового і просити його, щоб дозволив на одній із чайок повернутися у фортецю і підпалити бочки з порохом заново, як раптом над цитаделлю піднялася величезна хмара диму і пилу, а потім до них донісся сильний вибух. Стіни фортеці почали тріщати й осідати, а Хома з радістю впав на коліна і почав хреститися та плакати. Він не відчував, як до нього підбігли запоріжці, схопили його за руки і ноги, почали підкидати догори, викрикуючи: «Хома герой!». Коли вони опустили його на палубу, підійшли Ружинський і Дорош, вони обійняли Загорулька, розцілували, а кошовий заявив: «Хома, дякуємо тобі, що ти не тільки підпалив ворожий арсенал, а й зруйнував фортецю, туркам прийдеться відбудовувати її заново».