Я заспокоювала себе безсоромно довго і навіть Марко захвилювавшись, невпевнено постукав у двері.
— Терезо, все добре?
— Так, — я придушила схлип. — Вже йду.
Я роблю кілька глибоких подихів, стираю доріжки вологи зі щік і цю дурнувату червону помаду з губ. Виходжу в коридор і гублюся між дверима. З усією цією драмою, я зовсім забула звідки прийшла. Трохи постоявши нерухомо я увійшла в одну з кімнат, помилково потрапивши в простору, світлу спальню. Мені слід було відразу ж піти, але цікавість залоскотала зсередини і я тихо пройшла вглиб розглядаючи речі. Та раптом мій погляд зачепився за рамку з фотографією і я більше не змогла зробити й кроку.
Якби можна було просто закрити двері й забути побачене, я б так і зробила. Адже в той момент я відчула, як в мені щось летить в глибоку прірву. Якщо до цього, все ще залишалася хоч якась надія на те, що у мене з'явиться шанс, коли Марко прийде до тями, то щойно ця фотографія поставила жирну крапку на історії, котра навіть не встигла розпочатися.
В дерев'яній рамі двоє у випускних мантіях застигли в поцілунку, на фоні того самого університету.
— Це моя наречена, — пояснює Марко спокійним голосом.
Він увійшов зовсім безшумно, зупинившись позаду. Я тут же обернулася, витираючи вологу щоку долонею і зловила його погляд.
— Вона дуже гарна. Ви живете тут разом?
— Колись жили. Її звали Катя і вона померла понад рік тому, — я втягнула у себе повітря. Марко замовчав і я злякалась, що більше нічого не дізнаюсь, а сама не посмію розпитувати, та на щастя просити продовжувати не довелось. — Потрапила в аварію в Празі. Якийсь п'яний придурок не впорався з керуванням і на жаль, вона отримала травми несумісні з життям. Лікарі не змогли її врятувати.
— Це жахливо...
За вікном вже лютувала гроза. В голові промайнула шалена думка.
— Чесно кажучи, спочатку мені снилася вона і місця де ми бували разом. Ну знаєш Карлові Вари, Прага, її улюблена Венеція, де я робив їй пропозицію. А потім я не знаю що сталося. Навіть не помітив, коли втратив ту межу між вами. Просто в якийсь момент я зрозумів, що дівчина з моїх снів більше не Катя. Ти повністю витіснила її, а я захопився. Зрештою, це були лише сни, хоча я й не міг їх контролювати. Не розумію чому саме ти почала мені сниться, — знизав плечима хлопець. — Ми ніколи не були з тобою знайомі, це точно.

ВИ ЧИТАЄТЕ
Переливи ночі
أدب المراهقينТереза Дворжак ніколи не прагнула наповнити своє життя якимись надто особливими історіями. Все в неї було просто і невимушено. Так дівчина жила досі. Так їй подобалось жити. Але одного разу все змінилось. Тепер Терезі належить розібратися в тому, ч...